Всеукраїнський радіодиктант національної єдності 2025 відбудеться 27 жовтня об 11:00 — у День української писемності та мови. Щорічно ця ініціатива об’єднує мільйони українців не лише в Україні, а й по всьому світу. Уже традиційно долучиться до написання диктанту й команда телеканалу КИЇВ24.
Авторкою тексту радіодиктанту цьогоріч стала письменниця, перекладачка, авторка книжок «Спитайте Мієчку», «Готуємо в журбі», «Драбина», асоційована дослідниця Київської школи економіки Євгенія Кузнєцова, а читатиме його акторка театру й кіно, народна артистка України Наталія Сумська. Напередодні Дня української писемності та мови пані Наталя завітала на КИЇВ24 й розповіла, чому її розчулив текст диктанту, як готується до його читання, та чому його варто писати всім.
Пані Наталю, Євгенія Кузнєцова пише текст для Радіодиктанту національної єдності. А як до нього готуєтеся ви? Ваша ж задача полягає не тільки в тому, що ви отримаєте готовий текст і потім прочитаєте його у прямому ефірі – є ще попередні етапи підготовки?
Я не сподівалася, що мені запропонують читати диктант – для мене це велика честь! Звісно, цьому передує підготовка. І буквально от за три дні я вже знайомлюся з текстом. У нас була консультація, де був присутній вчитель української мови Артур Пройдаков. Він родом із Луганщини, з колишнього міста Стаханов, яке тепер називається Кадіївка. І він був визнаний кращим вчителем світу за розміром суспільного внеску у 2023 році в Парижі. Мені було надзвичайно цікаво познайомитися з ним. Він зробив дуже цікаві зауваження, правки, а потім ми потелефонували пані Євгенії і сказали їй свої побажання. Вона наполягала, можливо, на своїх авторських якихось незмінних словах, фразах. Хоча це вже остаточна версія, вона випрацьовувалася буквально цими днями. Ще до пізньої години на радіо колеги вивіряли разом з авторкою Євгенією Кузнєцовою остаточний варіант тексту.
Тобто вже є кінцевий варіант тексту, й ця консультація була саме по ньому?
Абсолютно, так. Це було дуже цікаво. Ми відчули самобутній стиль авторки, яку знають за її творами «Спитайте Мієчку», «Драбина» та іншими, з якими можна ознайомитися, в тому числі, і в цифровому варіанті. Власне, я так і роблю. Тому що в мене репетиції, вистави, і я паралельно знайомлюся з авторкою, відкриваю її для себе в такий спосіб. У її книгах дуже багато прямої мови, кінематографічних описів, як на мене. А тут вона повинна була створити такий особливий текст на замовлення радіо.
А чи зберегла пані Євгенія оцей свій самобутній стиль письма в тексті диктанту? Чи присутні в ньому діалектизми, просторіччя, які зустрічаються в її книжках?
Тільки трошки, здається. Вона посилатиметься, що от нашою мовою тоді не гріх буде згадати такі-то слова. Їх знають, вони на слуху, тільки вона їх нагадує. І там такий дуже хвилюючий фінал у цьому диктанті. Я, наприклад, коли знайомилася – не витримала й розплакалася, бо він – про сучасність. За цим стоїть доля держави.
Диктант дещо відрізняється від стилю пані Євгенії, тому що вона його створювала, враховуючи конкретні вимоги. Текст має бути обсягом 200 слів. Попередні автори, які писали спеціально для радіодиктанту: Юрій Андрухович, Оксана Забужко – вклалися у 200 слів. Відтак за 25 років, протягом яких існує така чудова ініціатива об’єднання навколо української мови, ми вже маємо цілий список авторів тексту Радіодиктанту національної єдності.
Письменники – люди, які дарують нам свою мову, нові стилі, свій неповторний почерк. Їх треба читати й колекціонувати їхні твори, щоб збагачувати нашу мову й душу, щоб мати змогу сьогодні цитувати не лише Лесю Українку, Тараса Шевченка, а й сучасників.
Скільки разів ви писали диктант за ці 25 років?
Не всі. Останні тільки роки я усвідомлюю необхідність його писати. І я завжди долучатимусь у майбутньому і всіх закликаю писати й вітаю, звичайно, з нашим Днем української писемності та мови.
Світ писатиме, світ долучатиметься. Навіть ті, хто ледве говорить українською, але дуже прагне цього. Скільки прикладів, коли іноземці – дипломати, науковці, представники бізнесу, діловоди та інші за рік вивчають нашу рідну українську мову й послуговуються нею. Ґратулюємо за це, аплодуємо.
Я переконана, що й нам, українцям, необхідно постійно вивчати й удосконалювати нашу мову, бо вона все-таки непроста. Скільки в ній нюансів! І скільки я живу – стільки для себе й відкриваю свою рідну мову. Скільки є складнощів, якихось незвичних поворотів, а скільки є діалектів, регіональних мов!
От у тій же виставі за твором Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Я ж не роблю її літературною мовою – я роблю її приналежно до того регіону, де я, власне, й виросла. Бо я народилась і зростала на Поліссі, на Київщині. І ця мова – в моєму єстві. І тепер, оці останні більше як десять років, я її проявляю й реалізую в моїй героїні – в персонажі Марусі Кайдашихи. Тому вона й відрізняється від інших моїх ролей, і глядачі 18 років поспіль і йдуть на цю виставу – щоб почути оту неповторну вимову, адже ми чітко наслідуємо автора.
Тобто мова – не тільки в її правильності, в її правописі, а й у вимові, в діалектах. Скільки в ній неповторних фарб!
А зараз ми у театрі Франка створюємо нову виставу «Король лір». Це буде непростий «Король лір». Режисер Анатолій Хостікоєв, він же – й виконавець головної ролі, хоче це зробити через прояв рідного українства. Це нібито незвично зараз пролунало, що британська п’єса проявиться, проросте крізь Україну. Це єдине, що я можу зараз сказати, а решта нехай залишиться інтригою. Десь по весні має відбутися прем’єра, дай Боже.
Як ви вже згадували, в кожного регіону є свої діалекти, особливості мови, неповторні слова, притаманні тільки цій місцевості. Чи можете навести приклад особливостей мови з вашої рідної Київщини?
До вони як пойдуть на сошє, то тоді й не балакатимуть. А чо вона йому? Дак вон не хоче!.. Бачите, не він, а вон. Це суміш кордонів Білорусі й України. Ви праві, в тому селі так говорять, а в цьому інакше. І чому б це не взяти, до прикладу, для відтворення того чи іншого персонажа в кіно, скажімо.
На превеликий жаль, ми маємо страшну історію, коли культурна еліта України була понівечена. Й ми тільки зараз, в останні роки, десятиліття, двадцятиліття відкриваємо для себе імена тих, хто згинув десь дорогою. Того ж таки Агатангела Кримського ми втратили. Український історик, вчений-сходознавець, філолог, письменник, перекладач, який знав понад 60 мов, історик, один із засновників Української академії наук. Він геній просто, мовний геній! І ніхто не знає, де він знайшов свій останній спочинок. Це дуже гірко усвідомлювати.
Але, на щастя, імена залишилися, їхні твори залишилися. І зараз іде відродження нашої еліти, нашого письменства. Їх ставлять на сцені, екранізують у кіно. І чим більше – тим краще.
І на завершення, що би ви сказали людям, які на запитання «чи плануєш писати диктант» відповідають «ой, та я не так добре знаю мову», «я вже не пам’ятаю правил», «мені буде соромно потім» і так далі?
Не соромитися, писати, зробити над собою зусилля, виділити цю годиночку! Десь чимось можете пожертвувати, не спілкуватися, кудись не бігти в цей час. І хай біля вас обов’язково сидить хтось із ваших юних, діти. Вони бачитимуть цей приклад, що старші їхні пишуть, і, можливо, також візьмуть ручку, ті, хто вже у старших класах, і долучаться. Це тільки на краще, це тільки на користь Україні! І також дуже важливо, що з нами писатимуть наші захисники, наші військові.
Для довідки.
Всеукраїнський радіодиктант національної єдності — щорічна загальнонаціональна акція єднання навколо української мови.
Традицію започаткувала у 2000 році команда Українського Радіо.
27 жовтня об 11:00 його транслюватимуть у прямому ефірі на телебаченні, радіо та на диджитал-платформах. Особливістю цьогорічного диктанту стане те, що його вперше перекладатимуть жестовою мовою. Текст радіодиктанту оприлюднять наступного дня на сайтах Українського Радіо та Суспільне Культура.
Перевірити себе можна буде самостійно, або ж текст радіодиктанту можна надіслати на перевірку паперовим листом за адресою: 01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 26. Важливо, щоб на штемпелі була дата не пізніше 28 жовтня. Також можна сфотографувати / відсканувати написаний текст (у форматі .jpg, .png, .jpeg, .tiff, .pdf) та надіслати його до 11:00 29 жовтня на адресу rd@suspilne.media. Після оприлюднення тексту радіодиктанту електронні листи не прийматимуть. Усі надіслані роботи перевірить фахова комісія.
День української писемності та мови, який відзначатимуть 27 жовтня, був започаткований у 1997 році указом президента України, щоб підкреслити важливість української мови для національної ідентичності та культурного розвитку. Дата пов’язана зі вшануванням пам’яті Нестора Літописця, якого вважають автором «Повісті минулих літ» та одним із основоположників давньоукраїнської писемності.
День української писемності та мови нагадує про історію боротьби за право говорити, писати та творити рідною мовою, а також про важливість її розвитку в сучасному суспільстві.
Тож, закликаємо всіх долучатися й писати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності разом із телеканалом КИЇВ24! А сьогодні ввечері, 24 жовтня, слухайте розмову з акторкою Наталією Сумською у новому випуску програми «Воїни Слова» — о 20:00 – в ефірі радіо «Київ FM», а о 23:00 – на телеканалі КИЇВ24.
На фото: акторка театру й кіно, народна артистка України Наталія Сумська та журналіст, актор, поет і ведучий телеканалу КИЇВ24, автор і ведучий програми «Воїни Слова» Сергій Смальчук
Автор фото Наталії Сумської, розміщеного на заставці — Олександр Клименко