Минулої неділі столиця святкувала свій день без пафосних промов та офіційного глянцю. Замість звичних урочистостей телеканал КИЇВ24 подарував місту дещо кардинально інше – масштабний, глибоко зворушливий марафон-премію «Київ – це люди». Це був день, коли телебачення повністю стерло кордони між студією та вулицями, показало власну внутрішню кухню у форматі «ефір в ефірі» та назвало поіменно тих, чиєю працею, стійкістю та великими серцями тримається столиця. Ефір, від якого стискалося серце і подекуди на очі наверталися сльози, став не просто святковою програмою, а колективним зізнанням у любові рідному місту.
День Києва в умовах повномасштабної війни давно перестав бути просто датою в календарі чи приводом для безтурботних веселощів. Сьогодні це свято набуло сакрального статусу – це демонстрація нашої сили, внутрішня опора та можливість перевести подих для тих, хто щодня несе важкі тяготи воєнного часу. Команда КИЇВ24, яка від самого початку великого вторгнення залишається надійним інформаційним тилом містян, цього року змінила звичний формат мовлення. Ранковий, денний та вечірній слоти об’єдналися у наскрізну історію, де головними нагородами стала щира людська вдячність. Як створювалося живе телебачення в режимі реального часу та хто вони, герої нашого міста, які отримали символічні премії від головного телеканалу столиці, – у нашому підсумковому матеріалі.
«Київ — це люди»: як марафон-премія телеканалу КИЇВ24 зазирнув у душу незламного міста
Телебачення, яке ми звикли бачити, зазвичай пропонує глядачеві ідеальну картинку: вивірені ракурси, ідеальне світло, ведучі у бездоганних костюмах. Проте в День Києва телеканал КИЇВ24 зважився на сміливий і безпрецедентний крок. Формат «ефір в ефірі» відкрив глядачам те, що зазвичай залишається за кадром – заклопотаний ньюзрум, динамічну режисерську апаратну, гримерки, де ведучі налаштовуються на розмову, та галасливі коридори. Камери працювали безперервно, фіксуючи живе, пульсуюче телевізійне життя без купюр. Це рішення не було просто технічним прийомом – воно відображало філософію самого свята. Коли місто живе в режимі постійної готовності та надзусиль, фальш стає помітною одразу. Тому КИЇВ24 обрав абсолютну щирість. При цьому канал не полишав своєї головної місії: щогодини в ефір виходили оперативні випуски новин, тримаючи руку на пульсі подій країни.
Цей ефір дійсно тримав у напрузі та водночас дарував неймовірне тепло. Глядачі в соцмережах та ведучі у студії наввипередки грали в інтерактивну гру «Впізнай Київ», де знайомі вулиці та архітектурні пам’ятки показували з абсолютно несподіваних, непривичних ракурсів. Паралельно транслювався спеціальний проєкт «Мій київський вайб» – серія зворушливих та естетичних роликів із ведучими каналу, які ділилися своїми особистими історіями взаємин зі столицею. Але головним стрижнем усього марафону стали люди. Ті, хто прокидається задовго до світанку, ті, хто рятує під обстрілами, і ті, хто захищає київське небо.
Ранкові пташки та голоси, що дарують спокій
Ранок святкового марафону розпочався з історій тих, хто створює перший, найраніший настрій столиці. Номінацію «Найщиріше доброго ранку» отримав Микола Якович Шудра – двірник дитячого садка №100. Його щоденна праця – це не просто чисті доріжки, а затишок для сотень малюків та їхніх батьків, яких він незмінно зустрічає теплою посмішкою, попри будь-які обставини.
Поруч із ним – Анна Качикова, бігунка-аматорка, яка завоювала номінацію «Рання пташка Києва». Своїми недільними пробіжками Анна не просто підтримує спортивну форму, а відкриває для тисяч підписників красу ще сонного, оповитого туманом міста, нагадуючи, за що ми так любимо київські світанки.
Окремим зворушливим моментом стало знайомство з Анжелікою Вакал, володаркою номінації «Голос підземної турботи». Понад 15 років вона працює дикторкою Київського метрополітену. Її голос, що лунає на ескалаторах та станціях, для кожного киянина є символом стабільності та безпеки.
Не обійшлося і без теплої іронії, яка так необхідна, щоб перевести подих. Номінацію «Найкращий антистрес-менеджер» присудили оленю Борису, чия історія порятунку та одужання в Центрі порятунку диких тварин (заснованому Наталією Поповою) свого часу відволікла всю столицю від важких новин.
А знаменитий рись Степан отримав звання «Найпринциповіший киянин» за свій абсолютний, майже філософський спокій та повне ігнорування міської метушні.
Важливу роль у збереженні природної спадщини міста підкреслила й Анна Вдовиченко, начальник відділу моніторингу та розвитку колекції Київського зоопарку.
Музика блекаутів та залізобетонна інфраструктура
Денний блок марафону переніс глядачів на вулиці, де створюється культурний та комунальний характер міста. Номінацію «Маестро Софійського двору» отримав бандурист Степан Щербак, який уже три десятиліття поспіль грає біля стін Софії Київської, ставши живою легендою цього святого місця.
А ось справжньою «Музичною душею двору» став відомий колектив «Оркестр 59». Хлопці прославилися на всю столицю своїми неймовірними, атмосферними виступами з українськими піснями просто з київських балконів, піднімаючи настрій перехожим. У День міста вони влаштували черговий теплий концерт для киян, а телеканал КИЇВ24 справедливо відзначив їх цією символічною нагородою.
Особливу атмосферу темних вечорів згадали завдяки Дмитру Чубакову (Dj Mr.DiVibe), творцю знаменитих блекаут-вечірок, який довів: київську культуру не вимкнути разом зі світлом.
Оплески за багаторічну віддану працю отримав і редактор телеканалу КИЇВ24 Юрій Гриник, який забрав заслужену нагороду в номінації «Найнадійніше джерело новин». Юрій — справжня легенда та уособлення професіоналізму, адже він працює на каналі вже 27 років, залишаючись непохитним вартовим якісної та точної інформації для киян.
Сила духу, скляні пазли та вартові неба
Вечірній ефір підвів глядачів до найважчих, але водночас найсильніших емоційних піків. Номінацію «Майстри скляного пазла» отримали волонтери добровольчого будівельного батальйону «Добробат». Керівник з розвитку та партнерств організації Михайло Брижко розповів, як у люті морози, одразу після чергових прильотів, сотні волонтерів виїжджали на місця руйнувань столичних багатоповерхівок, щоб закривати вікна, розбирати завали та повертати людям бодай якийсь захист.
Справжнім символом колективної емпатії містян стала номінація «Нічна варта природи», присвячена киянам, які масово згуртувалися задля порятунку та випуску на волю кажанів після їхньої зимової сплячки.
І, звісно, цей день не був би можливим без тих, хто тримає над нами саме небо. У прямому ефірі КИЇВ24 прозвучали слова вдячності операторам ПЗРК Зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Президентської бригади – Сергію з позивним Брамс та Олегу з позивним Вірджинія. Саме ці хлопці ловлять у приціли ворожі ракети та дрони, що летять на житлові будинки столиці.
Але, мабуть, найсильнішим моментом, коли стримати сльози було дійсно неможливо, стало нагородження ветерана російсько-української війни Артема Хребта (позивний Grizzly). Він став лауреатом у номінації «Сильніший за всіх». Артем – перший чемпіон України з боксу серед ветеранів із подвійною ампутацією. Його історія, його погляд і незламна воля продемонстрували всьому світу: київська школа спорту, мужності та духу не має жодних меж.
Марафон-премія від КИЇВ24 завершився, але залишив по собі глибокий післясмак. Це були сльози, але сльози світлі – від гордості за те, які неймовірні люди живуть поруч із нами. Телеканал зміг створити не просто святковий ефір, а великий сімейний альбом нашого міста, де кожен відчув: Київ стоїть, тому що ми разом.