Цілий тиждень канал КИЇВ24 присвятив четвертій річниці звільнення Київської області від російської окупації, перетворивши ефір на живий марафон важливих свідчень та репортажів, зворушливих зустрічей та розмов. Не для того, щоб просто згадати. А щоб зафіксувати: це не можна забути, бо саме з цього виросло наше сьогодні.
«Ми робимо це не для того, щоб згадати, а для того, щоб не забувати». З цих слів ведучий Сергій Одаренко розпочав один із наймасштабніших ефірів, присвячених 4-й річниці звільнення Київської області від російських загарбників. І в цьому не було жодного пафосу, це була не просто влучна фраза, а точне визначення сенсу всього тижня, який умістив у собі досвід дуже важких для всієї України останніх чотирьох років.
Окремо варто сказати, що для КИЇВ24 цей тиждень не був разовим ситуативним проєктом. Із першого дня повномасштабного вторгнення канал вибудував власний інформаційний формат – безперервний марафон, присвячений кожному дню війни. Мовлення не зупинялося ні на добу. У найкритичніші моменти команда залишалася в епіцентрі подій, часто – буквально за кілька кілометрів від лінії бойових дій або в гарячих точках прильотів та обстрілів.
Для багатьох співробітників у ті дні канал став не просто місцем роботи, а простором для життя: сюди привозили речі першої необхідності, тут ночували, сюди навіть перевозили домашніх тварин. Багато ведучих, журналістів, операторів – люди, які були свідками найважчих днів окупації, а згодом першими фіксували моменти звільнення, і сьогодні продовжують працювати на каналі. Їхня пам’ять про ті події не архівна, а особиста. І саме це дає КИЇВ24 можливість говорити про пережите не відсторонено, а чесно, з перших вуст.
Протягом семи днів канал КИЇВ24 послідовно повертався до подій весни 2022 року – не як до хроніки, а як до досвіду, що й досі формує країну. Кожен ефір ставав частиною великої розмови про те, що сталося, чому це стало можливим і що з цього вийшло через чотири роки.
«Для нас принципово важливо говорити про звільнення Київської області саме так – масштабно і системно. Тому що це не лише про минуле. Це про те, на чому тримається наша стійкість сьогодні. Такі проєкти – це спосіб зберегти правду, дати слово тим, хто пережив окупацію, і нагадати: свобода має конкретну ціну, і вона була сплачена тут, у цих містах і селищах», – говорить Альона Яструбенко, продюсер дивізіону «Ранок» телеканалу КИЇВ24.
Цей тиждень в ефірі КИЇВ24 був насичений до межі. Інтенсивність роботи відчувалася в кожному випуску: щодня виходило по кілька сюжетів і прямих включень. В ефірі з’являлися військові експерти, аналітики, психологи, свідки подій. Розбирали етапи деокупації, аналізували, чому саме тут захлинувся наступ, які рішення стали критичними і як цей досвід впливає на сьогоднішню реальність.
Говорили не лише про військову логіку. Окремий пласт обговорень був присвячений людському виміру – тому, що відбувається з людьми після пережитого. Як міста, що пройшли через окупацію, стають прикладом не лише відновлення, а й так званого посттравматичного зростання.
Справжнім стрижнем проєкту «Київський рубіж» стали виїзні репортажі. Знімальні групи каналу працювали в максимально інтенсивному режимі, буквально переміщаючись картою Київської області – тими точками, які навесні 2022 року стали рубежем. Не лише оборони, а й внутрішньої межі, яку ворог не зміг перейти.
Ірпінь, Ворзель, Бровари, Шевченкове, Богданівка, Буча, Скибин, Бородянка, Іванків – за кожною з цих точок стоїть окрема історія спротиву. Саме тут було зупинено просування на Київ. Саме тут стало зрозуміло, що план стрімкого захоплення столиці провалюється.
Вибір цих міст і селищ був принциповим. Їхнє звільнення означало значно більше, ніж повернення контролю над територіями. Це був момент, коли стало очевидно: Київ вистоїть. А разом із ним – і країна.
Репортажі будувалися на зіставленні: як було і що є зараз. Ми бачили страшні кадри чотирирічної давнини, але паралельно камера постійно фіксувала відновлені вулиці, працюючі підприємства, повернення повсякденного життя. У цьому контрасті й народжувався головний сенс: життя повертається, але ми не можемо і не повинні забути пережите.
Головними героями репортажів були люди. Мешканці, які пережили окупацію і стали волонтерами, активістами, захисниками своїх міст. Військові, які стали на шляху колон техніки. Люди, які в критичний момент ухвалювали рішення, що визначили не лише їхню власну долю, а й долю всієї області.
Практично в кожному сюжеті звучали особисті історії – без пафосу, без зайвої драматизації. Але саме в цій стриманості відчувалися прожитий досвід, сила і гідність.
Окрему увагу було приділено ключовим точкам визвольної кампанії – Чорнобильській атомній електростанції та аеропорту в Гостомелі. Спеціальні сюжети показали масштаб і значення цих об’єктів. Їхнє звільнення стало не лише військовим досягненням, а й символом того, що навіть у найскладніших і найнебезпечніших умовах не можна втрачати впевненості в перемозі.
Проєкт «Київський рубіж» реалізовувала велика команда професіоналів. За цей тиждень знімальна група практично об’їхала всю Київську область, зустрічаючись із людьми. Дуже зворушливим та особистім став репортаж із Бородянки – рідного міста війскового редактору дивізіону «Ранок» Ірини Коваленко. В ефірі вона розповіла, як вибиралася з окупації, наскільки це було небезпечно, і як у день звільнення розмістила у соцмережах дуже емоційний пост із фото: український прапор у рідній Бородянці. Підписала лаконічно: «Рідна і вільна».
Телеведучий Сергій Смальчук також поділився своїм досвідом роботи після деокупації в Гостомелі. Він розповів, як ледь не наступив на міну.
Тиждень проєкту, присвяченого 4-річчю звільнення Київщини, на телеканалі КИЇВ24 був складним – в емоційному і професійному плані. У ньому було багато важких спогадів, страшних хронік, непростих розмов. Але водночас – і чітке відчуття життя, яке перемогло тоді і перемагає зараз.
Тому що саме тоді, навесні 2022 року, стало остаточно зрозуміло: країна вистоїть. Тому що є спротив, тому що звичайні люди ставали героями, а багато цивільних буквально за лічені дні ставали сильними військовими.
Проєкт «Київський рубіж-2022: право на весну» – це не просто хроніка подій. Це свідчення того, як точки трагедії перетворюються на місця життя. Як біль і виживання переходять у розвиток.
«Звільнення Київщини – це власне про звільнення нас, всіх, кто залишався у Києві у ті дні. І особливо про деяких наших колег, які прожили ті страшні тижні в підвалах, під дулами рашистів, спостерігаючи на власні очі всі жахи “русского мира”. Ми вдячні нашим воїнам без міри, і згадати у всіх деталях ті часи – це найменше, що ми можемо зробити сьогодні для вшанування героїв», – підкреслила очільниця телеканалу КИЕВ24 Наталія Лященко.
Весна 2022 року була страшною і важкою. Війна триває, але все ж весна 2026 року – це вже інший стан. Це розуміння, що ворога можна перемогти. Що ми маємо право на на майбутнє.
І саме тому важливо не просто згадувати, а не забувати.