Захід за участю фахових спікерок відбувся в рамках «Книжкової країни» на ВДНГ. Учасники дискусії говорили про важливість інформаційної гігієни та політичної грамотності з метою нейтралізувати маніпулятивний вплив російської пропаганди та надати читачам та глядачам інструменти, які допоможуть їм відрізняти фейки від реальних новин.
Освітня панель, організована телеканалом КИЇВ24, пройшла при повній залі – інтерес до теми продемонстрували люди різного віку: серед глядачів були і школярі, і студенти, й активна працююча аудиторія, й пенсіонери.
Модераторкою заходу стала ведуча телеканалу КИЇВ24 Олеся Турчин. Разом із ведучою дискутували:
- Ольга Данилюк-Ярмолаєва – журналістка, авторка YouTube-каналів Цензор.нет та Шоубісики;
- Лідія Смола – докторка політичних наук, професорка;
- Оксана Мороз – засновниця ініціативи з інфогігієни «Як не стати овочем».
Розглядали актуальні питання: які методи використовує Росія для дезінформації в соцмережах? Чому телеграм є вкрай небезпечним? Яку роль відіграє ШІ в маніпуляції свідомістю людей.
Для всіх, хто не зміг відвідати захід наживо, ми занотували основні тези від спікерок, щоб ви теж були в темі і знали, як не потрапити на гачок дезінформації. Адже бути поінформованим означає бути озброєним і, в даному випадку, здатним протистояти ворожим фейкам та ІПСО!
Олеся Турчин: деякі кейси з телеграму як приклад дезінформації та привід для паніки
«Одна з найпоширеніших маніпуляцій за останній час – щодо прильоту у Львові. Телеграм-канали почали розганяти інформацію, що це працювала наша ППО, і що це саме вона зруйнувала будинок і вбила людей. Ще одна тема, яка дуже резонує мешканцям Києва – трагедія в Охматдиті. Найперше, що дуже швидко почали розганяти росіяни, коли ми ще навіть не почали давати інформацію – там лікувалися військові, Охматдит – недалеко від заводу «Артем», тому туди прилетіло…»
Лідія Смола: про алгоритми соцмереж, які стають емоційними пастками
«Перш за все, хочу сказати, що людина – вкрай пластична істота. І її уявлення, її поведінку визначає не реальність, а уявлення про цю реальність. Бо нам дуже важко її збагнути, ми можемо тільки фрагменти реальності усвідомлювати в силу нашої обмеженості. І от ці уявлення про реальність раніше формували медіа, а зараз їх великою мірою формують соціальні мережі.
Друге – людиною стало вкрай легко маніпулювати. У наш час розуміння по людину, її поведінку, про її оці кнопки, на які можна натискати – й вона буде певним чином діяти – дуже-дуже багато! З іншої сторони, якщо ще сто років тому, щоб на людину вплинути – треба було накинути листівки, треба було, щоб людина увімкнула телевізор, треба було якось людину впіймати – то нас зараз ловити не треба. Ми самі відкриваємо мобільні телефони, самі починаємо комунікувати. І що найжахливіше – це те, що ми самі даємо всю інформацію про себе. У соцмережах працюють алгоритми, які дуже чітко визначають наші вподобання.
Телеграм був створений, виходячи з трьох речей розуміння людської природи: перше – люди не дуже люблять думати, тому це не повинно бути щось складне; друге – люди не дуже люблять вчитися, тому вони можуть алгоритмічно… Я маю на увазі більшість людей. І телеграм був створений як дуже простий месенджер, а пізніше – соціальна мережа, яка давала доступ до дуже швидкого отримання інформації.
У чому особливість телеграму і чому він є вкрай небезпечним? Чому люди заходять у телеграм? Сучасна людина, крім обстрілів, у нашому варіанті, страждає від невизначеності. Невизначеність – буде/не буде, вдарять/не вдарять – є для людини страшнішою, ніж навіть щось страшне, що відбувається. А ми ж знаємо, що влада не дуже поспішає часто все нам розповідати вчасно, і знайти інформацію, яка оцю невизначеність обмалює – ну, це як «краще жахливий кінець, ніж жах без кінця».
Наші пращури помирали, поки не зрозуміли, що гарні червоні гриби з білими цяточками – це яд, і не назвали їх мухоморами. А люди, які йдуть у телеграм, не усвідомлюють, що він несе не меншу небезпеку: і у психологічному аспекті, і в питаннях національної безпеки.
І останнє. До повномасштабної війни і фактично навіть до 19-го року, навіть раніше, телеграм був помийкою. Туди зливали різну інформацію. Після того, як створився телеграм Зеленського, телеграм усіх очільників – відбулася легалізація телеграму. Тобто телеграм отримав легальну основу, тому що всі політики – від Зеленського, Залужного й інших мають свій телеграм-канал. Поясніть людям, що телеграм – це зло, якщо в телеграмі є всі урядовці! Але телеграм – це зло! Це ніби ви дали злодію ключі від власної квартири й потім бідкаєтеся, що злодій заходить і щось там у цій квартирі, ну, добре, якщо тільки дивиться, а не витягує. А телеграм і витягує».
Ольга Данилюк-Ярмолаєва: у чому небезпека саме телеграму
«От зараз нарешті заговорили, що телеграм – це, по суті, такий даркнет. Це соцмережа, яка абсолютно не діє за західними рамками. Тому що всі наявні соцмережі у світі діють за певними правилами: ти дуже чітко розумієш їхню бізнес-структуру, можеш знайти їхнього власника, можеш прокомунікувати.
Стосовно телеграм-каналів – дуже часто ми могли бачити інтерв’ю Ярослава Юрчишина, який є главою Комітету Верховної Ради зі свободи слова, і він каже, що ми не можемо добитися, нам не дають відповіді, ми не можемо дізнатися, хто там стоїть, хто нам відповідає за цими листами. Був один дуже цікавий кейс, коли їм надіслали якусь відповідь щодо телеграму, вони почали шукати й так і не зрозуміли, чи це жива людина, чи це щось, придумане штучним інтелектом. Тому є питання.
На жаль, у нас є кілька проблем, що стосується телеграму. Телеграм подають у багатьох блогерів, журналістів, медіа, політиків особливо, що це така соцмережа, яку читають усі, там величезні охоплення. Інколи, коли я спілкуюся з власниками якогось там телеграм-каналу, де 5, 10 тисяч підписників – вони вважають, що вони вже впливають і формують інформаційну політику. Насправді це не так. Тому що навіть ці охоплення, про які часто говорять – вони перебільшені, тому що за охопленням має бути суспільний вплив, ця історія має розвиватися.
Там є така фішка, як анонімність, ти можеш написати там, що завгодно. Причому, коли ти професійний журналіст – ти вже звик до цієї критики, вона на тебе не впливає. Але я точно знаю, що на деяких блогерів і журналістів це реально впливає, й після цього вони деякий час не можуть працювати ефективно. От, власне, на це й розрахований телеграм, який давно вже став політичним інструментом.
Телеграм – це тимчасова історія. Я впевнена, що після того, як закінчиться військовий стан, низка людей повидаляє ту низку телеграм-каналів і повернеться до, умовно, «Катя, манікюр» і «Сергій, сантехнік». Тому що тебе купують інформацією, вона тобі некорисна. Ти все-таки хочеш бачити обличчя тих людей чи тієї людини, яка подає тобі інформацію. І ми обов’язково повернемося до журналістів. Тому що зараз люди все одно вже піддають сумніву інформацію, і телеграм уже втрачає ту довіру, яка була на початку 2022-го року.
Олеся Турчин: про головну складову маніпуляцій
«Напевно, всі ви пам’ятаєте історію про отруєну воду в Охматдиті. В результаті була перевірка поліції, ніяких підтверджень немає, і дуже багато, в тому числі – медіа, написали про це, й ми також давали про це інформацію, тому що воно неслося. Пані Оксано, емоційна складова – це, напевно, найперша складова, яка є важливою в маніпуляціях, коли мова йде про соцмережі. Які ще прийоми використовуються, щоб ми велися, реагували й далі це продовжували тягнути, в тому числі, в інформаційний простір уже медіа?»
Оксана Мороз: про те, як відбувається прогрів недобросовісної новини
«Десь за тиждень до Охмадиту, можливо, трохи більше, в тіктоці, який, як на мене, ще більше зло, ніж телеграм, почали масово з’являтися пророцтва від різноманітних астрологів, тарологів та інших магічних людей, які почали казати, що їм щось фонить від води. І, власне, це були достатньо розмиті меседжі, які якраз до Охмадиту почали набувати якихось певних обрисів, тому що вони спочатку говорили дуже загально, що там якась темна вода, що, можливо, будуть якісь удари й так далі.
Після Охмадиту, після того, як ми були всі в достатньо такому шоковому стані, ці меседжі ще більше сфокусувалися як продовження того, що будуть удари по якихось нових ГЕС, по водосховищах. Потім Захарова почала говорити, знову ж таки, про те, що київський режим щось там готує. І от зараз, коли почалася проблематика з якістю водойм біля Києва, Чернівщини, Сумщини, власне, знову пішли ось ті пророцтва. І якщо їх узагальнити, то весь вектор був на те, щоб нас залякати, що вода якась отруєна, з нею не потрібно взаємодіяти і так далі.
Згадаємо час після повномасштабного вторгнення – тоді так само поширювалися такі ж меседжі. Тому що вода — це те, без чого ми не можемо жити, і якщо навіть є якась реальна проблематика, Росія буде її завжди максимізувати. А астрологи й тарологи – дуже чіткий інструмент, який нібито дає нам якесь розуміння майбутнього. Хоча, звісно, це не так, але в цей інструмент, як показали дослідження, на жаль, вірять 42% українців. І, власне, з допомогою цього інструменту Росія підштовхувала страх перед водою й перед новими ударами і затопленням певних територій, знову ж таки, апелюючи до того, що ми пережили з Каховською ГЕС.
Тому, що робить Росія? Вона в даному прикладі такої інформаційної операції, яка, як на мене, не вдалася, намагалася будувати підгрунтя для нових загроз, для залякування й так далі. Але я б сказала, що такі інформаційні операції – швидше виняток, тому що, як правило, Росія бере за основу те, що ми самі і створюємо. Ті інфоприводи, які створюються за рахунок того, що ми десь не докомунікували, десь замовчали, десь не так щось зробили, а десь є й реальні проблеми. І коли Росія бере це за основу, вона починає викручувати це в потрібному ракурсі. Ключове, на що вони наб’ють – це наша реальна проблематика й далі – її максимізація».
Лідія Смола: які цілі має ворожа пропаганда
«Треба усвідомити, що для Росії, яка використовує соціальні мережі, важливо не переконати, що Росія – прекрасна країна чудового майбутнього, що в Росії є права. Для Росії стоїть мета: хаотизація і якомога більше поглиблення внутрішніх конфліктів.
Соціальні мережі ввійшли в наше життя й будуть модифіковуватися певним чином. Якщо говорити про інструментарій, який використовується, я би тут говорила про той, який, на жаль, стосується практично кожного з нас. Десь перед війною комунікаційна агенція Максима Саваневського провела дослідження, й він дуже гарно назвав його: «Україна – це країна заголовків». Люди далі заголовків не читають! Тому я би говорила, що величезним таким ефективним інструментом є велика заголовкозалежність. Інформації є дуже багато. Людям немає часу читати. Вони пробігають очима заголовки. І за заголовками в них формується те, що називають «картина світу».
Десять років тому вийшла книга одного білоруса, який виїхав до США, Євгенія Морозова. Вона називається ««To Save Everything, Click Here»» («Якщо хочете зберегти, клікніть»). Оця клікабельність, заголовкозалежність не дає людині часу на осмислення.
Сучасна людина в день споживає стільки інформації, скільки років зо 200 тому людина не споживала за все своє життя. А ми живемо в період такої мозаїчної культури, нам дають шматочки. Відкрийте сайт. Там – шматочками, вам треба зайти. І от по цих шматочках ми й формуємо картину світу. А у нас немає часу, бо постійно з’являється нова інформація…
Віктор Франков казав, що свобода – це оцей проміжок між символом, який на нас діє, й тим, як ми реагуємо. Оцей проміжок називається свободою вибору.
Ми не можемо відмовитися від нашої емоційної природи. Людина – істота ірраціональна. От навіть отруєна вода. Людина далі не читає, тому що нова інформація проходить. Тобто процес осмислення – короткий.
Якщо ви скажете, що вами не маніпулюють, то ви – дуже легкий об’єкт для маніпуляції. Маніпулювати можна будь-якою людиною. Щоб менше було можливості для маніпуляції, треба мати час від моменту отримання інформації до моменту, коли ви прийняли рішення,
Що роблять іще телеграм-канали? Вони формують оцей емоційний стан у суспільстві, настрої».
Олеся Турчин: про емоційність і критичне мислення
«Про емоційність і критичне мислення. Іноді ми просто не встигаємо подумати і проаналізувати, що ця картинка – несправжня. Ми бачимо військових – і ми одразу ж реагуємо…»
Одяг ведучої Олесі Турчин: Natali Bolgar
Ольга Данилюк-Ярмолаєва: чому ми так легко ведемось на інформаційні вкиди
«Ну, по-перше, це і є кліпове мислення. Зараз люди сприймають інформацію дещо інакше, ніж наші батьки й дідусі, бабусі. Чому був певний період злету популярності телеграму – тому що короткі форми, картинки, влучні фотографії, маски, й це заходить.
По суті, ми бачимо відтестовані технології майбутнього, коли штучний інтелект пропонує нам картинки, які нам подобаються. Всі хочуть бачити військових, всі хочуть бачити трьох братів-близнюків, таких накачаних, красивих, всі хочуть бачити весілля військового. І тому ми так емоційно реагуємо.
Безумовно, є жахливі маніпуляції. Усі пам’ятають той день, коли був ракетний удар по Львову, й загинула ціла сім’я, лише тато лишився живим. І почали активно постити картинку, що от, загинула сім’я у Львові. І коли ти переходив на цю картинку, то там була абсолютно інша сім’я. Для чого це було зроблено? Щоб саме цю картинку не дуже далекоглядні люди поширювали у своїх соціальних мережах, а потім російська пропаганда десь на Генасамблеї ООН вийшла і сказала, що це все – брехня, фейк.
Ви ж пам’ятаєте, як такими маніпуляціями вони створювали картинку того, що ніхто не бомбив у Маріуполі, що ніякого бомбардування у пологовому будинку не було? Вони говорили, що ті жінки, яких виносили на носилках, яких зафоткали журналісти Associated Press – що це все фейк, що цього не було. І на таких маніпуляціях вони потім будують нову пропаганду світу.
Що стосується картинок, створених штучним інтелектом, і їх лайкабельності – тут треба враховувати, що низка тих людей, які це лайкають – боти. Там легко можна відслідкувати 10-20 сторінок, і це будуть люди, у яких може бути одна аватарка, й дуже часто буде просто по зовнішності зрозуміло, що це людина навіть не з нашого континенту. Для чого це робиться? Для того, щоб воно мало якраз побільше окуплення і щоб більше у цю «кролячу нору» можна було захопити україніців.
Я вважаю, що це теж – приклад, із яким треба боротися. Тому, коли мене питають, чи застосовую я штучний інтелект у своїх відео, у своїх обкладинках і так далі – я кажу, що до цього треба ставитися завжди обережно. Ми не можемо ставити, наприклад, картинку зі штучним інтелектом, якогось вибуху на території Росії, тому що це буде зменшувати довіру до нашої інформації. Краще знайти некрасиву фотографію, але реальну. Краще зробити скріншот, але це буде реальна інформація, тому що це теж буде зменшувати довіру до наших військових, це буде зменшувати довіру до нас. Стосовно штучного інтелекту хочу ще сказати, що, на жаль, цим грішать також шортси і тікток».
Олеся Турчин: чи потрібна цензура?
«Чи має бути культура соцмереж, а, можливо, вже є якась цензура? І чи мають персоналії нести відповідальність таку, як ресурс медіа за поширення недостовірної інформації?»
Оксана Мороз: чи є блогері медійниками, і як визначити нові інформаційні формати і джерела
«В експертній, принаймні, спільноті це така постійна й особливо зараз гаряча дискусія, тому що, з одного боку, телеграм-канали хочуть вважатися медіа, але при цьому не хочуть реєструватися як медіа.
Тобто всі плюси ми хочемо збирати, всі мінуси ми не хочемо мати й нести відповідальність. І, звісно, в ідеалі ми б мали картину, коли так, світ змінився, так, вони виконують роль медіа й мають визначитися: або вони реєструються і працюють за всіма правилами медіа, або, відповідно, вони перестають існувати.
Ми йдемо до того, що не тільки в Україні, а й у світі з’являться певні правила того, як аргументувати блогерів, як, відповідно, працювати з цими новими форматами. Тому що, якщо ми подивимося на інформаційні атаки, які йдуть в інтернеті, не тільки з боку Росії, а в принципі, то блогери, свідомо чи ні, стають дуже поширеним інструментом, знову ж таки, поширення потрібних меседжів. Згадаймо той же Охмадит, кейс з блогерам. Але насправді це почалося ще з грудня 23-го року, принаймні, ми почали фіксувати такі масові випадки, коли блогери просто поширювали російські методички.
Я далека від того, щоб звинувачувати їх у прямій співпраці з Росією, але це про те, що вони не розуміють, як це поширюється, ми десь щось недокомуніковуємо і так далі, в тому числі, потрібно вкладатися в їхню освіту, щоб вони бодай щось починали розуміти. Я маю на увазі, блогерів в інформаційному просторі.
І, зрештою, на мільйонні аудиторії транслюється вся пропальщина з емоціями, з тим, що вибори вже й зараз потрібно проводити й так далі. Тому це велике питання, але відповіді на нього не існує ні в Україні, ні у світі, і в нас зараз є унікальний шанс, щоб фактично зі своєю кров’ю ці правила прописати».