Словом можна вбити – це вже не образ.
21-ше століття принесло нам новий вид потужного ідеологічного впливу – інформаційні війни. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну це набуло критичних масштабів.
Ніщо так не розгойдує стабільність суспільства, як недобросовісна інформація, мета якої – внести смуту, натиснути на жалість, налякати, заплутати, вивести з рівноваги, розвести по різні боки барикад, викликати ненависть, зіштовхнути лобами навіть близьких людей.
На жаль, виробники фейків та ІПСО досягли верху цинічності та спритності: інформація подається так, що її можуть часом підхопити та рознести навіть люди, яким, здавалося б, властиве критичне й аналітичне мислення.
Протистояти фейкам та ІПСО сьогодні – це не просто корисне вміння. Це потреба, яка межує з нашою внутрішньою та зовнішньою безпекою.
Подібно до того, як прострочений фастфуд шкідливий для шлунка, фейки та ІПСО руйнівні для мозку. Не можна дозволяти використовувати себе як переносника трешу та вірусу злочинної брехні.
Про те, як навчитися з лавини текстів та відео вивуджувати цінне та корисне, ми запитали людей, які професійно працюють з інформацією. Ведучі телеканалу КИЇВ24 Ілона Довгань, Ірина Король, Сергій Смальчук та Олеся Турчин дають прості поради, як орієнтуватися у світі інформації. Читати всім!
Ірина Король: «Анонімність джерел інформації – перше, що має насторожити»
Повномасштабна війна загострила питання фейків в Україні, створених ворогом для просування своїх наративів. Росія активно їх множить, тому неправдивої інформації побільшало в рази і, потрібно визнати, якіснішої. Тому якщо колись ми сміялись над інформацією про снігурів чи рабів — нині неправдиві факти «зашиваються» професійніше.
Ось кілька правил, які важливі для мене, коли я працюю з інформацією.
- Анонімність джерел інформації – це перше, що має насторожити. Будь-яка новина, кимось згенерована й озвучена, повинна мати автора. А відтак – і посилання на того, хто її озвучив. Якщо цього немає – привід для сумнівів і перевірки достовірності опублікованого.
- Трапляються випадки, коли слова чи заява перекручується зумисне з певною метою. Тому будь-яке цитування потрібно перевіряти в кількох джерелах. Причому, в тих, яким ти довіряєш, і які не були помічені в поширенні неправдивих чи перекручених даних.
- Коли новина не містить джерел інформації, або ж лінк із посиланням на джерело відправляє тебе на підозрілі чи маловідомі сайти, акаунти у соцмережах – це автоматично «чорний список».
- Достовірність самого акаунту джерела інформації. Трапляються випадки, коли спеціально створюється сторінка-близнюк на популярний ресурс чи політика для розсилки фейків. Тому важливо звертати увагу – чи не отримав ти інформацію саме з такого ресурсу?
- Новина, яка не містить жодних фактів – лише емоції та оцінки. А ще йде просування певних стереотипів чи навішування ярликів. Це автоматично можна віднести до «інформаційного сміття», яке заслуговує на сміттєвий кошик.
- Непросто зрозуміти, що перед тобою фейк, коли йдеться про викривлене подання новини. Тобто в достовірну інформацію з реальними фактами підмішується неправда. Тут рятують лише знання або ж перевірка всього наведеного фактажу.
- У соцмережах можна «пійматися» на матеріалах, які написані як розслідування, але були оплачені як реклама. Тому головне правило тут: критичне мислення й уважність до подібних текстів.
- Наявність фото чи відео в новині далеко не є гарантією достовірності самої інформації, оскільки їх можуть подавати саме для того, щоб переконати у достовірності інформації. Натомість, відеоконтент може бути дуже давнім. Або ж узагалі з іншого регіону на таку ж тематику. Тому врятує тільки перевірка.
- Фейком можна вважати матеріал, де посилаються на анонімних експертів із неіснуючих структур або ж без зазначення самих структур.
- Дуже обережно ставитись до інформації від спікерів та інституцій, які були помічені в маніпуляціях фактами або ж у просуванні певних тем і позицій. Це особливо важливо враховувати під час роботи з інформацією від них – їхнє політичне позиціювання.
Сергій Смальчук: «Навіть найнадійніші джерела не застраховані від того, щоб поширити фейк «несвідомо»
Щоб уберегти себе від фейків і не стати жертвою ІПСО, треба завжди звертати увагу на кілька речей.
- Посилання на джерела. Якщо єдиним інформаційним підтвердженням новини є «баба бабі сказала» – з великою долею вірогідності – вам свідомо щось «напарюють».
- Якість джерел. Навіть якщо в тексті новини є якісь посилання на ті чи інші інформресурси або чиюсь пряму мову – перевіряйте на сторінках «оригіналу». Бо часто люди не читають навіть далі заголовка, основне завдання ІПСО – викликати у вас емоцію.
- «Давити на жалість». Чим більше емоцій, а головне – реакцій викликає та чи інша новина з потенційно ворожого ресурсу – тим імовірніше, що ви стали мимовільним учасником ІПСО. Бо навіть якщо ви вважаєте, що щось звучить, як маячня, й обговорюєте щось в інформпросторі задля «поржать» – не факт, що всі ваші читачі-підписники сприймуть це так само, як і ви.
- Частота поширення повідомлень. Якщо хтось захоче вбити щось вам у мозок – він зробить усе, аби ця інформація втрапляла вам на очі й вуха якомога частіше.
- Навіть найнадійніші джерела не застраховані від того, щоб поширити фейк «несвідомо». Тож, навіть якщо ви прочитали щось на ресурсі, якому ви довіряєте – перевірте, як це подають, зокрема, й ворожі ресурси.
Висновок: Завдання рускіх – нам брехати, бо «пабєдітєлєй нє судят», а отже – цю брехню вони просуватимуть на всіх доступних їм майданчиках, включно з українськими. Тож, обмежте себе від усього російського інформаційного контенту – якщо тільки це вам не потрібно для роботи на «інформаційному фронті». Якщо ж ви справжній такий інформвоїн – то ви й самі все знаєте!
P.S. І ніколи не самообманюйтеся щодо того, що «хароші» рускіє є засобом боротьби проти їхніх «плохіх» земляків. Бо й одні, й інші робитимуть усе, аби вижити, але – за рахунок наших із вами життів.
Олеся Турчин: «Один із маркерів фейку – емоційність публікації: вона максимально тисне на ваші емоції»
Як у людини, яка працювала журналістом-розслідувачем та аналітиком на розслідувальних й аналітичних проєктах, у мене – загострене чуття на недостовірну або ж викривлену інформацію. Проте розумію, що більшість українців, читаючи соцмережі й дивлячись ютуб, часто стають жертвами обману, не розуміючи, як їх дурять і як їх потім і використовують для поширення неправдивої інформації та російської пропаганди. Тож ось – кілька важливих маркерів, які допоможуть вам зупинитися й додатково проаналізувати та перевірити: чи правду ви читаєте/слухаєте.
- Емоційність. Публікація, яка максимально тисне на ваші емоції (сум, горе, відчуття несправедливості), навішує ярлики та побудована на стереотипах. Суб’єктивні оцінки подаються як доведені факти.
- Узагальнення: «всі українці проти, військові голодують і т.п.» та фрази на кшталт: «про це не покажуть по телебаченню», «влада про це не скаже правду», «мої знайомі – родичі військових, які не хочуть публічності, але мені розказали» і т.п.
- Безособовість та відсутність джерел. Коли вам розповідають емоційну історію, але ви не знаєте людей, про яких ідеться, ви не можете визначити, чи ці люди дійсно існують, вам не називають конкретних людей або джерела інформації історії (це мають бути джерела або офіційні, або яким ви довіряєте, а не анонімні телеграм-канали, авторами яких може бути хто завгодно).
- Протиставлення різних соціальних груп населення, регіонів країни, представників різних етносів. Зазвичай такі прийоми використовують для маніпуляцій та підвищення напруги в країні, й вони йдуть у парі з узагальненнями («в західних областях війни немає, там ніхто не воює»).
- Сумнівні експерти та перекручування або вигадування цитат.
- Змішування та маніпуляція цифрами. Вам озвучують один достовірний факт, а поруч – кілька неправдивих із додаванням цифр та графіків, які ви не можете перевірити, або не можете знайти джерела цих цифр.
- Створені штучним інтелектом фото та відео, які зараз активно поширюють українці, або ж фото чи відео, взяті з абсолютно іншої точки світу, за іншу дату, які видаються як підтвердження достовірності інформації.
Ілона Довгань: «Тематичні чати, групи, куди робляться вкиди начебто від військових зі зверненням: «Увага!!!! Максимальний репост!!!!!!» – джерела, яким не варто довіряти»
Я виокремила десять основних ознак фейків.
- Маніпулятивний заголовок.
- Емоційна подача, яка направлена на розділення суспільства і збурення людей.
- Емоційна подача з кривавими подробицями, щоб навести паніку й вибити людей із ресурсного стану.
- Помилки граматичні, фактологічні, культуральні (від не носіїв мови й незнання ситуації й звичаїв в Україні).
- Частина – правди, частина – неправди, як колись Гебельс робив.
- Повна безглуздість – знову ж, як говорили «класики»: «чим більше брешете – тим більше повірять».
- Сильний меседж на дратівливу болючу тему, який точно попадає в ЦА (цільову аудиторію).
- Новий канал, нове джерело, яке з’явилося нещодавно і зовні може нагадувати відомий бренд або особу (клони).
- Нещодавно створене джерело (телеграм-канал, акаунт), псевдоджерело, де постять хайпові патріотичні речі, щоб розкрутити й підсадити людей. Потім можуть бути вкиди.
- Тематичні чати, групи, куди робляться вкиди начебто від військових (людей із високим рівнем довіри) зі зверненням: «Увага!!!! Максимальний репост!!!!!!»