Книги, які надихають і трансформують: що читають ведучі телеканалу КИЇВ24

Олеся Турчин: «Книги однозначно змінюють життя та світогляд»

Книг, які мене вразили, досить багато, але я не можу забути, яких сильних почуттів я зазнала в підлітковому віці, прочитавши роман «Марія» класика української літератури Уласа Самчука. Книга про насильницьку колективізацію, голодомор, наслідки якого я усвідомила у всьому масштабі, вже коли стала дорослою. А тоді я просто сиділа і плакала від нереального болю.

Є книги, до яких я часто чи періодично повертаюся. Років 20 тому, наприклад, я разів сім чи вісім перечитала роман Володимира Малика «Князь Кий» про засновників Києва: Кия, Щека, Хорива та сестру їхню Либідь. Мені так подобалася ця книжка, що я її зачитала!

Зараз я перечитую чудову мотиваційно-організаційну книгу адмірала Вільяма Г. Макрейвена, командувача військово-морськими силами США у відставці. Мені дуже імпонують прості правила життя, які автор сформулював під час своєї військової кар’єри. Він говорить про те, що заправляючи ліжко, ви виконуєте перше завдання цього дня, й ця проста дія може стати тим, за що ви похвалите себе ввечері. Вільям Г. Макрейвен сформулював дуже прості речі, які чіпляють і мотивують, дають спокій, внутрішню точку опори.

Щодо літератури, яка вплинула на світогляд, змінила мене, то це — антиутопії. Серед них — відома більшості книга Орвелла «1984», а ще в моєму особистому топі — роман Курта Вонненгута «Бійня №5». Одне з останніх вражень — це книга Ентоні Мак-Картена «Занулення», яку я теж віднесла б до антиутопій. Цей технотрилер змушує замислитися над тим, що ми живемо під пресом гаджетів, соцмереж, в оточенні камер — у світі, в якому нереально сховатися, хоча іноді таке бажання виникає в кожної людини. Книга, яка спонукала дуже міцно замислитися, наскільки ми люди техноепохи.

А ось ставлення до довкілля мене змусила змінити Наталка Атамась та її «Пташині історії»! Після її книги мимоволі починаєш зовсім інакше дивитись на птахів, які живуть навколо тебе, у наших дворах, парках. Ти починаєш помічати їхні життєві процеси: влаштування гнізд, радощі, трагедії, сварки, що корисного вони приносять у наше життя. Це такий кайф!

А ще «Довкола часу та води» Андрі Снайр Магнасена. Це про танення льодовиків навколо Ісландії. Замислюєшся про те, наскільки сильно змінюється планета в той час, коли ми живемо: в епоху смерті великих льодовиків.

Зараз я читаю «Епос та Психею» нашого українського публіциста, журналіста та насамперед філософа Володимира Єрмоленка. Це нон-фікшн, дуже цікава книга про культуру кохання в Україні та Європі. Але читаю її я повільно, як і будь-який нон-фікшн.

Зазвичай паралельно з нон-фікшном я читаю ще щось художнє, і зараз це неймовірна книга, яку я довго шукала. Справжній скарб, який мені дав почитати друг – «Сараєво для початківців» Озрена Кебо. Я її тільки-но почала читати, ключова тема цього художньо-репортажного роману – війна в Югославії. Це моя не перша книга про війну на Балканах, я взагалі цікавлюся балканською темою, самими Балканами, й постійно шукаю щось про це.

Книги однозначно змінюють життя та світогляд. Чим більше у твоєму житті прочитаних книг, тим ширший кругозір, ти постійно дізнаєшся про щось, про що не знав раніше, а потім і прагнеш побачити це чи спробувати: далекі країни, нові смаки, інші професії.

А ще книги допомагають тобі вдосконалювати прості, але потрібні скіли — твоя мова стає багатшою, тому що, читаючи, ти постійно поповнюєш запас слів, починаєш грамотно писати.

Загалом, я впевнена, що книги змінюють нас, неодмінно — на краще.

Анастасія Красніцька: «Важливо завжди мати книгу під рукою»

«12 книг на рік» — таку мету я поставила собі у грудні 2022-го. І станом на зараз передноворічна обіцянка збільшилась удвічі. Нині я читаю щодня. Нехай навіть 5 чи 10 сторінок перед сном, але без цього не можу уявити свій день. Сьогодні біля мого ліжка — «Посібник біохакера» — книжка про здоровʼя та гарне самопочуття. 

Насправді випрацювати звичку читати — нескладно. Головне — отримувати насолоду від процесу й обирати лише ті книги, які подобаються. Особисто для себе я знайшла ще один спосіб «заохочення»: роблю пости про прочитані книги в Instagram. Це мотивує не втрачати темп читання та дозволяє знайти однодумців.  

Також важливо завжди мати книгу під рукою. Тож у черзі або очікуючи на когось, я читаю, а не гортаю стрічку соціальних мереж. У перукаря, на манікюрі — я теж читаю замість того, аби вести «бесіду з ввічливості». І таких прикладів, коли читання стало альтернативою, направду багато. 

Якщо ви теж хочете звичку читання зробити невідʼємною складовою своєї рутини, то чудово розпочинати саме з 12-ти книг на рік — по одній на місяць. Це гарний базовий ритм для дорослої зайнятої людини.  А ось 24 книжки на рік — це вже стабільна звичка.

Як же зрозуміти, скільки прочитаних книжок — ваша особиста норма? Запитайте себе: «Я читаю, щоб розслабитись чи щоб вирости? Чи хочу я читати більше, ніж зараз? Чи вистачає мені часу?».

Якісний критерій: не «скільки прочитав», а «що залишилось». Книга, яка змінила мислення — цінніша за 5, які просто «пролетіли». Навіть якщо ви прочитали 6 книг на рік, але вони дали нові сенси — це вже перемога.

Порівнюйте себе з собою, а не з іншими. Якщо ви зараз читаєте 5 книг на рік — зробіть ціль: 7–8.

Якщо 12 — спробуйте дійти до 20, але не перетворюйте це на марафон.

І наостанок: не варто гнатись за цифрою — йдіть за відчуттями. Краще читати менше, але зосереджено, вдумливо, емоційно, ніж «галочками» навпроти прочитаних книг.