«Тато знає…»: ведучі телеканалу КИЇВ24 діляться досвідом свого батьківства – про любов, ніжність, власні уроки та помилки

Андрій Джеджула й Тарас Кобзар – телеведучі каналу КИЇВ24 і татусі – відповідають на запитання про своє батьківство. У цих історіях є все: радість усвідомлення, уроки, помилки, смішне й дуже багато любові.

Андрій Джеджула, тато сина Даніеля (16 років) та доньки Адель (4 роки): «У мене є правило номер один у стосунках із дітьми: кажи правду»

Очікування дитини – це дивовижні відчуття! І в перший, і в другий раз чекав, і в майбутньому буду чекати на такий момент! Я точно знав, що хочу цих дітей, і чекав із нетерпінням і шаленою радістю! Це подарунки, які роздає лише Бог! 

Чому навчило мене батьківство? Я став відповідальнішим, завʼязав із екстримальними видами спорту, тримаю себе у формі, щоб бути прикладом і якомога довше бути активним татусем.

Років із трьох-чотирьох в обох моїх дітей відкрилися свої характери й індивідуальність! Вони в цей час почали показувати свої вподобання та намагатися продавлювати мене: шукати, де і в чому я можу здатися у вихованні.  

Наприклад, доця нещодавно не хотіла в душ і почала малювати мені таблички з забороною доступу до її кімнати, спочатку заборонила котику, а потім і мені!  І, врешті решт, за десять хвилин повернула мені доступ новим малюнком-знаком. А син зараз особливо тішить мене своїми планами та  бізнес-ідеями.

У мене є правило номер один у стосунках із дітьми: кажи правду. Вважаю, що батько завжди має власним прикладом стимулювати у вихованні дитину не словами, а діями.

Найголовніше:  максимально роби сам, інакше не відчуваєш дитину, слухай, прислуховуйся, спостерігай і дій, аби не пропустити чогось дуже важливого.

Тарас Кобзар, тато сина Дениса (2,5 роки): «З народженням дитини приходить усвідомлення, що так багато часу витрачалося бездумно в минулому житті»

Я завжди хотів би, аби мій син був моїм найкращим другом. Саме таку фразу я сказав своїй Олесі, коли вона була вагітною. Це таке піднесене відчуття, коли ти хочеш передати й поділитися усім кращим і цікавим, що є в тобі, – з дитиною. Навчити його багатьом корисним і важливим речам, показати, який багатогранний світ навколо, і як у ньому існувати – безпечно, пізнавально й цікаво. 

  Коли я вперше почув, що буду татом, то розгубився. І навіть запитав, яка погрішність у тесту на вагітність? А через день купив іще кілька тестів і попросив Олесю перевірити їх усі! І вже тільки тоді нарешті повірив, що в мене буде дитина!

З моменту появи Дениса змінилось абсолютно все. І, до речі, приходить усвідомлення, що так багато часу витрачалося бездумно в минулому житті. Тому що зараз хочеться так багато й самому опанувати, щоб потім навчити сина й розділити це з ним. Порибалити, запустити повітряного змія, щось змайструвати своїми руками… Все це обов’язково збудеться. 

Будуть і складнощі. Вони вже є. Особливо, коли маленька людина вивчає світ і себе самого. Особливо, якщо ви не надто емоційна людина. Я саме такий, я не дуже розумію, чому зароджуються і як працюють емоції. Ти ж дорослий дядько, голова сім’ї, журналіст, на емоції немає ані часу, ані ресурсу. А тут є особистість, яка їх проявляє, – яскраво, гучно, вимогливо. Ти вчишся їх розрізняти, взаємодіяти й паралельно вивчаєш і себе. Чому ти зараз дратуєшся? Чому Денис зараз не хоче йти на прогулянку чи в дитячу кімнату? Там же так класно… Чи на одній хвилі ти зі своєю дитиною? Чи ти не надто вимогливий до 2,5-річної дитини?

Але насправді з Денисом я завжди щасливий! Завжди радію його новим здобуткам і дивуюсь, що кожного дня моя дитина різна й нова. Це такий захопливий квест – зрозуміти, а що сьогодні зрозумів маленький хлопчик, чому він навчився, які нейронні зв’язки встановились у тій смішній голові? Бути татом – відповідально, складно і круто одночасно! Дякую Богу і своїй дружині за мого найкращого друга!