Погода на телеканалі КИЇВ24 має своє обличчя: знайомимося з ведучою Світланою Білою

Світлано, нарешті настало літо після незвично холодної весни. Ваша робота якось залежить від погоди?

Моя робота тільки вилискує від мудрої атмосфери та підпорядковується непорушним сонячно-космічним законам та природному здоровому глузду: без вклинювання власних об’єктивно нездорових амбіцій у всесвітній порядок, без різких карколомних вертикальних та горизонтальних рухів, без хаотичного перемішування повітряних сенсів та думок, заразом і дибки не стає від несподіваного сильного дощу чи зюйдового шквалистого вітру, туману тощо. Мені чужа гонитва за вподобайками інстаграмно-фейсбукового циклону чи прагнення влізти в тісну кишеню медійної стрічки, яка своєю чергою дуже клепата на язик. Працюю так, як росте трава і світить сонце: без істерик, але невпинно. Здорова критика не змушує мене тупнути кар’єрною ніжкою по підлозі в гніві. Єдине, стараюся бути незалежною від спеки, тож треную серцево-судинну систему. 

Як ви вважаєте, чи впливає погода на життя людини? Чи можна бути щасливим у дощ і стужу?

Безумовно, й не лише символічно – фізіологічно й поготів. Адже на тепловий стан організму людини, зокрема його тепловідчуття та тепловіддачу впливають як окремі метеорологічні чинники, як-от температура та вологість повітря, швидкість вітру, кількість хмар, так і їхні комплекси з урахуванням фізіологічних особливостей, до яких відносять стать людини, стан здоров’я, вік, зріст, вагу та інші. Зміна метеорологічних умов може суттєво порушити тепловий баланс організму, його здатність до терморегуляції. Крім того, в холодний та теплий період один і той же чинник може діяти у протилежному напрямку на організм, провокуючи його переохолодження або перегрів.

Усе це позначається на самопочутті, настрої та активності. Особливо це відчутно для метеочутливих людей, у яких при зміні погоди можуть загострюватись хронічні захворювання або погіршуватися самопочуття. Тож і не дивно, чому ми можемо спостерігати суперечливі ситуації й ставлення щодо погоди. Втім, навіть у непростих погодних умовах людина, яка регулярно робить руханку, не має шкідливих звичок, веде здоровий спосіб життя зі збалансованим харчуванням, дбає про 8-годинний сон, своє тіло й емоційний стан, є стійкою до будь-якої погоди за вікном і радіє кожній дрібниці, наприклад, гарячому трав’яному чаєві з теплим пледом, неспішній прогулянці в дощ і стужу, бо здатність до радості – це звичка, яку теж можна й варто розвивати. Щастя – це про внутрішній клімат, помірно континентальний український клімат. Тож погода – це лише декорація, а п’єсу ми пишемо самі.

Вам подобається те, що ви робите?

Дуже. З огляду на професійну відповідальність, яка не має таких категорій як «втомилась», «набридло» чи «задовбало», все ж моя понад річна телевізійна інтерпретація погоди на телеканалі КИЇВ24 після 10 років загалом на радіо й телебаченні зі щоденним трансцендентальним конвеєрним виробництвом політичних і суспільно важливих етерів та медіакритичним антипрокрастинаційним «усім» із «сьогодні на вчора» – це як мліти на пшеничних і ячмінних полях поза селом у малинових променях передвечірнього сонця, що маревно злилося зі свободою. Уявили? А відчули? Це дуже смачно. Але заразом це був і виклик для мене, бо таку погодну рубрику я ніколи не вела, це взагалі не мій формат на тоді, тож мені довелося зі швидкістю світла опановувати гідрометеорологічну царину у співпраці з Укргідрометцентром… і, звісно, мільйон нюансів. Також я зіштовхнулася зі стереотипним ставленням щодо прогнозу погоди, мовляв, це тільки температурні показники зачитати з суфлера й повідомити, чи йтиме дощ. Вибачте, в мене комедія ніяковіння. Так, лупати цю невіглаську скалу – найважче. Метеорологічною мовою, це наче тилова конвекція у нестабільній повітряній масі в тилу циклону. Знаю, звучить страшно. Та тішить, що й це відступає, бо після грози завжди чутно голос сонця.

А я своїми полісемантичними мовними викрутасами змушую ентероендокринні клітини глядачів виробляти серотонін. Слава Богу, зараз як критики, так і глядачі зазначають, що такого нестандартного ведення із креативним передсловом-імпровізацією немає в Україні. Ні, це не рубрика «Хвали себе язичку – і залишишся ні з чим», просто констатую, зважаючи на те, що вперше у своєму професійному житті зіштовхнулася з веденням – наразі вже – творчої програми «Погода». І мені заціплює щоразу, коли бавлюся майже з кожним словом, ступаю по темно-зеленій царинці добірних мовних зворотів і поспішаю з цим розкішним сонмом до глядачів. І в цьому я б хотіла більше свободи.

З чого починається ваш ранок – з чашки кави чи з прогнозу погоди? І яким узагалі є ваш звичайний день?

З пронизливого верещання будильника о 4:45. Я досі намагаюся з ним потоваришувати. О 7:00 уже прямий ефір, тож до цієї години маю закінчити всі приготування. Не брехатиму, такий режим із дня в день – це важко. Після цього починається добірна інтенція прокачки лінгвістично-імпліцитних м’язів із грамотними правописними нормами. Опісля тренуюся, їжджу на велосипеді, ходжу пішки – ці активності чергую. Потім біжу на іншу роботу. Тож вдома я ближче до 21:00. І так майже щодня. Виснажливо. Інколи все, про що я мрію – це прийти додому і просто вткнутися з ліжка на стелю. Практикую це 10 хвилин. І продовжую кувати з брил моїх людських суперпрофесіоналку/фахівчиню, й нема цьому процесу насправді кінця.

А буває, що прогнози не справджуються? Вам пишуть обурені глядачі?

Так. Адже є атмосферні мікропроцеси, де неможливо відстежити кожну частинку повітря, порахувати її, ба більше, за відсутності нині через війну аерологічних та радіологічних спостережень. Вкотре ми повертаємося до того, що прогноз – це науково обґрунтоване припущення, якою може бути погода загалом, а не точний погодинний опис. Тож пишуть і обурені глядачі, які на своїх термометрах на вікнах бачать відмінні значення від тих, які я озвучую. Справа в тім, що фактична температура повітря з метеорологічної станції відрізняється від показників побутового термометра за вікном, автомобіля або даних із мережі «Інтернет», зокрема в погодних застосунках телефонів. Метеорологи прогнозують і фіксують показники саме повітряної маси в затінку, на яку не впливають прямі сонячні промені та додаткове тепло від нагрітих поверхонь, як-от стін будинків, металевих конструкцій, асфальтового покриття та автомобілів. До того ж, саме місто є так званим островом тепла.

Тож, звичайно, у середмісті, де багато штучних покриттів, значення можуть бути вищими. Маємо зрозуміти, що значення побутових термометрів можуть бути дуже різними, проте вони не є показовими! Робімо висновок: метеорологи вимірюють та прогнозують температури саме природної повітряної маси, на яку не впливають міські острови тепла, прямі сонячні промені та додаткове тепло від будівель. Вимірюють таку температуру на спеціально облаштованому метеомайданчику «Київ», який віддалений від забудови. А термометри або датчики розташовані в білій будці з жалюзі, де прямі сонячні промені не спотворюють природного значення температури повітряної маси. Тепер і ви знаєте, чому на побутових термометрах може бути така різна температура, а влітку навіть і 50 градусів. 

Буває, що люди пишуть, коли їм треба й доконче подіти кудись свою пиху.

Як ви потрапили у світ телебачення – це була мрія чи щасливий випадок?

Я б сказала, що все сталося так, як і мало бути. Попри все.

Зі шкільних років я мріяла стати викладачкою, й нею теж стала. Але у свої 14 я добре запам’ятала, як мої родичі з бахвальським захватом сказали мамі й бабусі: «Світлана – природжена журналістка, побачите!» – наче передчували те, що мені самій тоді здавалося зовсім неочевидним і чужим. Зрештою, все змінилося під час навчання за напрямом підготовки «Міжнародні відносини». Мій викладач, а нині – добрий друг, який зараз захищає Україну на фронті, Андрій Гев’юк буквально відчинив переді мною двері в медіа. Він сказав: «Завтра ти йдеш на співбесіду на радіо «Буковинська Хвиля 100.0 FM». Нічого не хочу чути. Мусиш спробувати. Чекатиму завтра твого дзвінка». Коліна тремтіли, але пішла – й мене одразу взяли. Так я стала ведучою новин радіостанції, авторкою передачі «Мандри». А згодом – і головною редакторкою новинного відділу. Водночас вела вже повністю сформованим оксамитовим голосом авторську дуже круту тревел-передачу «All Inclusive». П’ять років на радіо – і зрештою я повністю осіла у світі телебачення: дикторка новин, ведуча авторських телепередач, спецефірів. Цвяхом медійного апофеозу стали дубляж, модерація заходів регіонального та всеукраїнського значення, переклад, озвучення проєктів дикторським голосом, зокрема й аудіогід для портативної виставки «У двох світах – 25 німецьких історій», що подорожує світом і знайомить з історією німецьких меншин на замовлення AGDM при FUEN.

Так медійна стежка стала вже повноцінним життєвим шляхом. Як сказав Арістотель: «Терпіння гірке, та плоди його солодкі». 

Згідно з інформацією в мережі, ви – викладачка і блогерка. Чого ви навчаєте своїх студентів? Чи маєте викладацьке кредо?

Доброго ранку. Мене звати Світлана Георгіївна Біла. Вітаю на дисциплінах

🎤 «Постановка голосу»,

📰 «Особливості створення та просування «глянцю»»,

📗 «Специфіка роботи журналіста у тревел-журналістиці»,

📘 «Специфіка роботи журналіста у фуд-журналістиці»,

📙 «Специфіка роботи журналіста у фешн-журналістиці».

 

Тож я очікую, що всі тут уважно слухатимуть та вбиратимуть мій 11-річний масмедійний досвід. Почнімо!

Так я увірвалася в Київський столичний університет ім. Бориса Грінченка. Майже не знаючи відпочинку, я як фанатикиня-експериментаторка виводила якісь додаткові формули правил грамотності, правопису, добірної мови, пристойності та шляхетності для стрільби у свідомість студентів-журналістів та намагалася встигати загалом за понаднормовим навантаженням викладача.

Дорослим дітям не потрібні академічні викладачі, їм потрібні людяні суперфахівці, які розпалюють жагу до знань і вселяють віру у власні сили. А мудрість і знання є й будуть стабільністю будь-якого часу.

На щастя, від більшості студентів на свій «добрий день» я заслужила. І точно знаю, що здобувачі, в яких я викладала, ніколи не вживатимуть «стати в нагоді», бо цього словники не фіксують, а також не вживатимуть топ-5 чи топ-10, бо це є мовним злочином, адже частину топ- заборонено поєднувати з числівниками згідно з чинною правописною нормою, і мої дорослі дуже розумні діти, хоч і гострі трохи на язик, керуватимуться в журналістиці винятково шляхетними рисами. Бо липова щирість не пройде у поважних колах. Також готувала студентів до того, що їхнє коло спілкування може зменшитися в розмірах, але збільшитися в цінностях. Як би там не було, маємо памʼятати: як ліжко постелиш, так на ньому й лежатимеш.

Про що ви мрієте?

Дочекатися тієї доброї звістки про завершення війни, про перемогу України. Бо без цього все інше – намарно.