Жоден кадр не вартує життя. Як працюють оператори в медіа

Поруч із журналістами оператори документують наслідки прильотів та життя людей у прифронтових містечках і селах. Ця робота вимагає не лише технічної майстерності, а й вміння працювати в команді та стресостійкості. Як почати займатися операторською справою й убезпечити себе на війні — розповідають:

• Дар’я Зирянова — операторка з десятирічним досвідом. З 2022-го працює у запорізькому корпункті каналу «Ми — Україна», спільно з журналісткою Оленою Каптюх висвітлює, що відбувається у Запоріжжі та прилеглих прифронтових територіях.
• Євген Міглазов — головний оператор каналу «Київ24». Не лише знімає, а й контролює якість зображення, організовує знімальний процес та узгоджує деталі сценарію, декорацій і світла. «Усе, що глядачі бачать в ефірі, — результат злагодженої роботи великої команди телеканалу й водночас сфера моєї відповідальності», — каже Євген. Загалом він у професії з 2007 року, працював на багатьох каналах, в тому числі на 1+1 і СТБ.

Ця стаття продовжує цикл матеріалів про те, як працюють люди на різних посадах у ЗМІ. Раніше ми розповідали про особливості роботи менеджерів спільнот, регіональних та випускових редакторів на телеканалах, гостьових редакторів на радіо та телебаченні, грантових менеджерів, SMM-ників у медіа та дата-журналістів.

Що мають робити оператори

За словами Євгена Міглазова, телеоператор має знати закони композиції, кольору та світла (краще зрозуміти ці аспекти допоможе завчасне проходження курсів фотографії) та бути уважним до деталей. Також треба швидко адаптовуватися до будь-яких ситуацій й вмикатися в роботу, вважають герої. Часто оператору, окрім своїх безпосередніх обов’язків, доводиться виконувати ролі журналіста, водія, монтажера, зауважує Дар’я Зирянова.

Дар’я та Євген зазначають: оператор має дбати про свою безпеку, особливо зараз, коли треба працювати в прифронтових містах, місцях обстрілів житлових кварталів чи інфраструктури, а також на територіях, де проводяться рятувальні роботи після ворожих атак. «Жоден кадр не вартує здоров’я чи життя. Жоден!» — наголошує Дар’я. Потрібно оцінювати ризики перед початком роботи на локації, уникати відкритих просторів, які можуть бути небезпечними, обмінюватися інформацією про потенційні загрози з іншими членами команди, моніторити, що відбувається навколо, стежити за вказівками військових чи рятувальників, якщо зйомка відбувається в зоні бойових дій. Завжди мати при собі шоломи та бронежилети. «Захисне спорядження має бути якнайкомфортнішим для тебе (наскільки це можливо), бо інколи в броніку проводиш по 5–6 годин, а то і більше», — каже Дар’я. Не завадить пройти курси домедичної допомоги, навчання з поводження під час обстрілів в міських і польових умовах, тренінги з протимінної безпеки.

За словами Дар’ї, не менш важливою є психологічна безпека оператора: потрібно підтримувати емоційну стабільність, і якщо не вдається впоратись самостійно, слід звернутись до спеціалістів. Окремий аспект — цифрова безпека: доцільно мати резервні джерела живлення, додаткові акумулятори й карти памʼяті, продумати декілька варіантів підтримки звʼязку із зовнішнім світом. «Тренінги з домедичної допомоги, так і психологічну, юридичну допомогу, оренду захисного спорядження надають журналістські організації. Наприклад, я приблизно раз на пів року проходжу тренінг з першої медичної допомоги при Центрі журналістської солідарності Запоріжжя. Також там періодично відбуваються тренінги з протимінної безпеки й поводження при обстрілах в умовах міста чи польових умовах. Дуже хочеться, щоб ці знання ніколи не знадобились», — каже Дар’я.

Основні виклики професії

Після повномасштабного вторгнення операторам приходиться бути постійно напоготові, тримати цілодобово контакт з іншими членами команди. За словами Дар’ї Зирянової, доводиться працювати з самого ранку чи серед ночі, виконуючи по два-три включення на день, між якими ще треба підготувати сюжети. А робочим місцем стають машина, лавочка біля зруйнованого будинку або прифронтове село — скрізь, де є зв’язок і можливість надіслати відео на Київ.

Велика війна суттєво ускладнила умови роботи операторів і в емоційному плані. «Треба зібратися, щоб не розкиснути, якісно та швидко виконати свою роботу. Я стільки горя побачила на власні очі, що здається, то все залишиться зі мною до кінця днів. То неможливо забути. І, на превеликий жаль, це ще не кінець», — ділиться Дар’я.

Довгий час операторами здебільшого працювали чоловіки. Тож представниці цієї професії могли стикатися з гендерними упередженнями. Так і було в Дар’ї на початку кар’єри, зараз це трапляється зрідка. «Смішно, коли хтось дивується дівчині-телеоператору», — каже Дар’я.

У зв’язку з мобілізацією чоловіків до ЗСУ редакції зацікавлені в тому, щоб в умовно «чоловічі професії» в медіасфері приходили жінки. Наприклад, на телеканалі «Київ24» нещодавно започаткували курс «Операторська справа» для жінок. Курує його Євген Міглазов. «Раніше операторство було не дуже популярне серед жінок через фізичні навантаження. Але з часом техніка стала легшою. Сучасні камери разом з акумуляторами та освітленням важать приблизно три-чотири кілограми, що робить тривалі зйомки більш зручними. Також зараз часто знімають на фотоапарати», — каже Євген. Дар’я Зирянова зауважує, що до ваги телеоператорського устаткування додається бронежилет і каска.

За словами Євгена Міглазова, на перший курс телеканал отримав понад 80 заявок, з яких на навчання відібрали десятьох. Хоча головний запит був на фотографок, адже вони знають, як працювати з камерою, долучитися могли всі охочі незалежно від віку, освіти та професії. Курс тривав 1,5 місяця й складався з теоретичних занять і практики на каналі. Кілька випускниць уже працюють на телеканалі, каже Євген. Жінкам, які хочуть спробувати себе в телевізійній сфері, він радить стежити за ініціативами «Київ24» на сайті та соцмережах, бо зараз планують запустити ще кілька навчальних курсів із різних спеціальностей: режисерів, звукорежисерів та освітлювачів. «Ми не знаємо, коли закінчаться бойові дії, нав’язані мирній Україні сусідньою країною, але ми готові адаптовуватися до будь-яких умов, які приведуть нас до перемоги та повернуть до повноцінного життя. Адже іноді кризові умови стають новими можливостями», — наголошує Євген.

З чого починати майбутнім операторам

На думку Дар’ї Зирянової, робота на місцевих телеканалах — чудовий спосіб набити руку в операторській справі. Сама медійниця ще під час навчання на журфаці Запорізького національного університету почала знімати для запорізького телеканалу «TV5». До цього вона займалася фотографією, де опанували основи (композиція кадру, робота зі світлом), необхідні й для роботи телеоператором.

Євген Міглазов з дитинства знімав для друзів та знайомих. У виші вивчився на режисера. Каже, навчання дало глибоке розуміння того, як створюється телеконтент, що стало в пригоді в нинішній професії. Тож, на думку Євгена, охочим стати операторам доречно здобути вищу освіту в галузі кіномистецтва або медіа. Новачок може почати з невеликих проєктів, студентських зйомок і стажувань.

За словами Дар’ї, багато її знайомих телеоператорів не мають профільної освіти, але це не заважає їм чудово виконувати свої професійні обов’язки. «Вважаю, що в цій професії головне любити її та мати бажання розвиватись. Техніка не стоїть на місці. Щоб бути в темі, треба крокувати в ногу з часом», — переконана Дар’я.

Фото надані героями