Ми продовжуємо презентувати проєкт року від телеканалу КИЇВ24 та «Радіо Київ FM» – особливий соціальний календар. Його героями стали не моделі, а 12 співробітників каналу, які змінили мікрофони, камери, монтажні пульти та інші професійні прилади на зброю та військову форму. Загалом понад 30 наших колег зараз боронять Україну на фронті. Кожна сторінка календаря – це заклик до дії та конкретна допомога нашим захистникам. На кожній розміщено QR-код, що веде на збір для підрозділу героя. Обличчям серпня у календарі став Родіон Маляр – солдат 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ ЗС України. До війни Родіон створював візуальний ряд новин і програм для глядачів КИЇВ24, працюючи режисером монтажу. Сьогодні він захищає країну у складі відділення комунікацій своєї бригади. Це щира розмова про те, як цивільні професіонали тримають стрій, про віднайдення внутрішньої рівноваги та прості мрії про мирне завтра.
Родіоне, пам’ятаєте той момент, коли вирішили йти захищати Україну? Що відчували у перші дні?
Я був трохи схвильований, коли йшов на ВЛК. Припускав, що невдовзі поїду на навчання – так воно й сталося, вже наступного дня був у розташуванні бригади. Паніки чи стресу майже не було, адже я вирішив для себе не ховатися й не тікати від мобілізації. Розумів, що це лише питання часу.
А от найважчим у перші дні була саме невідомість. Коли ти ще не до кінця розумієш, у який підрозділ потрапиш і якими будуть умови вашої щоденної служби.
Що з цивільної професії режисера монтажу реально стало в пригоді в армії?
Мені дуже допомогло знання спеціалізованого софту для створення контенту, обізнаність у новинах, зокрема військових, а також вільна українська та достатня англійська. Зараз я служу у відділенні комунікацій 71 окремої єгерської бригади ДШВ. Служба навіть дозволила в чомусь вирости професійно: я покращив якість зйомки, став глибше розуміти налаштування камери «у полі». Слідкувати за медіаполем доводиться щодня – тепер це безпосередня частина моїх службових обов’язків.
Які моменти служби найсильніше закарбувалися в пам’яті?
— Таких моментів насправді багато, і зізнаюся, не про все хочеться згадувати вголос. Але дуже чітко пам’ятаю день, коли тільки прибув до свого відділення комунікацій, і те перше відчуття, коли вперше почув ворожий дрон прямо над головою.
Що дає наснагу триматися щодня, коли буває важко? Чи є якісь власні правила або ритуали?
Мене мотивує розуміння, що я займаюся справді корисною справою. Мотивує боротьба за незалежність України, її територіальну цілісність та наша загальна екзистенційна боротьба з ворогом.
А щодо щоденної підтримки… Кожного ранку я кажу собі просту фразу: «Ще один день». Це наче перезавантаження, яке заряджає на діяльність, на якісне виконання задач і хороший настрій.
Окрім цього, тримаю себе у фізичній формі: знаходжу час на турніки, займаюся з гантелями, роблю вправи на розтяжку. А для душі, якщо є час наодинці, дуже рятують звичайні прогулянки на свіжому повітрі та читання книжок.
Як близькі реагували на ваш призов і як підтримуєте зв’язок зараз?
Рідні реагували стурбовано, дуже залучено, але з прийняттям невідворотного. Зараз регулярно цікавляться, як справи, якщо щось потрібно, одразу висилають на прохання. Спілкуємося через WhatsApp та Signal. Спеціальних ритуалів немає, хіба що мої відповіді стали трохи лаконічнішими (посміхається).
Також відчуваю щиру підтримку колег з КИЇВ24 – це і душевне тепле спілкування, і донати на потреби нашої бригади, за що їм дуже вдячний.
Що для вас означає побратимство на війні?
Для мене поняття дружби не змінилося. Це регулярне спілкування з людиною, яка поділяє твої життєві цінності, і від розмов із якою стає тепліше на душі. Побратими й посестри – це прекрасні люди, які підтримують і власним прикладом, і щирістю. Я ціную в них ті самі якості, що й у цивільному житті: доброту, чесність, взаємоповагу та готовність підставити плече.
Чи плануєте повернутися на телебачення після перемоги?
Так, обов’язково! Хотілось би вірити, що війна завершиться швидко та на користь України. Після демобілізації я планував і планую повернутися на телебачення, працювати у медіасфері та створювати якісний візуальний контент.
Щодо побуту, повернуся до того життя, яке було до мобілізації. Нагальні цивільні справи нікуди не ділися, буду вирішувати їх по мірі надходження. І, звісно, у планах якісніше дбати про ментальне та фізичне здоров’я.
Якби ви могли звернутися до українців просто зараз, що б Ви сказали?
Дбайте про своїх рідних та близьких. І будь ласка, не нехтуйте власним здоров’ям.
А ще пам’ятайте про роль медіа: сьогодні журналісти роблять важливу справу – вони не дають суспільству забути про те, що війна триває.
Про що ви найбільше мрієте «після»?
Я мрію про просте відчуття безпеки. І про те, що зможу знову вільніше керувати власним графіком та часом.
Мета серпня – допомога підрозділу Родіона Маляра! Родіон щодня стоїть за нас на фронті у лавах 71 окремої єгерської бригади ДШВ. Давайте сьогодні підтримаємо його: переходьте за QR-кодом на серпневій сторінці календаря або робіть свій внесок за реквізитами збору для його підрозділу. Кожна гривня – це наша спільна безпека та наближення перемоги!