Звучали повітряні тривоги, дмухали вітри, було, як завжди, багато роботи, але ведучі телеканалу «Київ» не могли пропустити цей день і порадували своїх глядачів чудовими віршами. Дивіться та слухайте – це надихає!
24 роки тому на 30-ій сесії ЮНЕСКО було ухвалено рішення заснувати щорічний Всесвітній День поезії. Перше свято відбулося вже через півроку в Парижі, а потім ініціативу підхопили любителі поезії та сучасні поети багатьох країн.
Ініціатори свята свого часу ставили собі за мету повернути колишню популярність поезії, підтримати унікальне володіння словом, мовне розмаїття за допомогою поетичного самовираження й дати можливість мовам, що зникають, бути почутими.
До всесвітнього поетичного марафону кілька років тому приєдналися й українські поети, проте дія відбувалася у вузькому колі, адже поезія не була масово популярним мистецтвом в Україні останніми роками.
Проте війна повернула інтерес українців до поезії, адже поетичне слово завжди хвилює, тонко передає емоції, відображає настрій суспільства. Загальне переживання українців виплеснулось у творчість, і соціальні мережі буквально заповнили нові вірші та пісні – і професійні, й аматорські, але дуже щирі та хвилюючі.
Ведучі каналу «Київ» вирішили приєднатися до флешмобу, щоб відкрити своїм глядачам та підписникам гарну та сильну українську поезію. Вийшло яскраво та зворушливо.
Євгенія Золотоверха декламувала «Життя іде, і все без корректур» Ліни Костенко.
«Це один із найулюбленіших моїх віршів. Здається, що кожен рядом просякнутий мудрістю. Люблю його перечитувати, коли розумію, що втрачаю десь життєву силу. Він нагадує: «ми живі, нам треба поспішати», – так описала свій вибір Женя.
Сергій Смальчук сам давно пише вірші, котрі вже полюбилися багатьом, – він прочитав власний твір.
«Про вірш, і чому саме він. Бо з усього, що було мною написано за останні 7 років – а це понад 250 віршів – це дійсно найголовніший і найважливіший для мене текст, – говорить Сергій. – Коли я його писав – батька вже не було, а матінка ще була жива. Нині ж її нема також. Але для мене це – більше, ніж присвята батькам. Значно більше».
СЛОВА – це не лише чудові рядки Сергія. Це ще й музика Віктора Верби, фронтмена гурту «MOTANKA». Тому Сергій вважає, що СЛОВА – це його спільний проект із Віктором.
Тарас Кобзар вирішив представити глядачам один зі своїх улюблених віршів «Задивляюсь у твої зіниці» Василя Симоненка.
«Чому обрав цей вірш? Вважаю це маніфестом любові до своєї рідної країни. Симоненко завжди був дуже пронизливим поетом і оспівувачем України. Тож його слова й рядки знаходять у моїй душі повну синергію», – так пояснив свій вибір Тарас.
Ілона Довгань читала «Страшні слова, коли вони мовчать…» Ліни Костенко, а на тлі лунала повітряна тривога. Була думка перезаписати, але ведуча вирішила цього не робити, тому що це прозвучало вельми символічно.
«Це буде Ліна Костенко точно, – відповіла Ілона, коли її запитали про те, який вірш вона хотіла б прочитати цього дня.– Як на мене, поезія Ліни Костенко – «це завжди неповторність», «такі вірші бувають раз в ніколи». Напередодні був її день народження, я раніше думала, що день поезії – в один день з її уродинами, на її честь».
В’ячеслав Соломка також обрав Ліну Костенко – її дуже ліричний вірш «Світлий Сонет».
«Чому Ліна Костенко? По-перше, їй днями виповнилося 93 роки! А по-друге, я так скучив за тим почуттям, коли закохуєшся, ніби в 17, – поділився Слава. – Коли з тремтінням рук очікуєш на зустріч, коли плачеш через те, що вона не прийшла. Зараз мені в два рази більше років, і закохатися тепер значно складніше…»
Олеся Турчин вирішила познайомити своїх глядачів із творчістю сучасного українського поета-постмодерніста Юрія Іздрика та прочитала його прекрасний твір Cycles.
Слухайте, дивіться насолоджуйтесь чудовою українською поезією! Ведучі каналу «Київ» хотіли показати, що поезія жива, й вона – як і раніше, як за всіх часів, робить світ кращим!