Але нам, українцям, є чим пишатися! Ми продовжуємо жити, ми долаємо труднощі, ми вчимося новому, ми прикрашаємо до свят наші міста й будинки, ми підтримуємо одне одного, ми знаходимо радості в дрібницях, ми любимо, ми вміємо дружити, в нас народжуються діти…
Ми живемо, не зважаючи ні на що, й це дає нам надію, що все буде добре, це надихає, це допомагає бути сильними. Сміх крізь сльози – це дуже важко та боляче. Але саме це вміння дає розуміння, що ми живі і що маємо майбутнє.
Телеведучі Ілона Довгань, Слава Соломка та Анастасія Красніцька згадують те, що їх надихало й тішило у 2024-му році.
Ілона Довгань: «Тепер чекаю зустрічей клубу «Дівчата», особливо, коли починаю втрачати сили, бо це заряджає і надихає»
Я відкрила для себе купу цікавих жінок завдяки гастроклубу «Дівчата», де ми готуємо авторську українську кухню, говоримо про відомих і невідомих українських жінок, якими пишаємось, і збираємо кошти на мавіки.
Ще в 2022-му році мені зателефонувала подруга Лариса Латипова, з якою ми знайомі по Аспену (відомий семінар «Відповідальне лідерство»). І запитала: «От думаю дівчат зібрати, хто вже повернувся в Київ, хто тут був, і разом щось приготувати з українських страв. Поговорити, підтримати, бо почалися блекаути, якось дуже сумно. Стільки стресів. Треба соціалізуватися. Що думаєш?» Кажу: «Крута ідея! Я з тобою. І для менталки класно, і згадаємо наші з тобою подкасти про крутих жінок минулого століття. Головне, щоб це були ті, хто відповідає певним цінностям і хто підтримує Україну.»
Такі зустрічі спочатку були раз на два місяці, а потім – щомісяця, й охочих потрапити ставало все більше. З часом Лариса стала доєднувати жінок-військових, збирати донати, проводити благодійні заходи.
Пізніше в цьому колі з’явилася ідея «Пирога Незалежності». Ми вже і з колегами-ведучими пекли такий пиріг.
Тепер чекаю цих зустрічей щоразу, коли починаю втрачати сили, бо клуб «Дівчата» заряджає і надихає.
Слава Соломка: «Мій роман тривав усього два місяці, але це пристрасне почуття стимулювало мене до змін…»
У цьому році я зрозумів, що життя одне – і його потрібно прожити красиво і красивим. Влітку я вперше за багато років сильно закохався. В особу, яка на 15 років молодша. Цей роман тривав усього два місяці. Але це пристрасне почуття стимулювало мене до змін. Я повністю оновив гардероб. Старі знайомі, які мене добре знають, коментуючи мої сторіз в інста в новому вбрані, писали: «Слава, по тобі видно, що ти закоханий. Покажи, через кого такі трансформації.» Почав багато займатися спортом. За три місяці я набрав 5 кг. У мене з’явилися м’язи, і я вперше в житті перестав бути дрищем. Хоча ще буквально рік тому був упевнений, що завжди буду таким худим. І це все – завдяки коханню. До цього я не дозволяв собі закохуватись протягом майже 10 років.
Анастасія Красніцька: «Цьогоріч я зробила крок назустріч своїм страхам і наважилась на політ на параплані»
Мені складно назвати себе хороброю, адже по-справжньому сміливі нині боронять Україну. Я ж залишаюсь цивільною. Але цьогоріч таки зробила крок назустріч своїм страхам. Маючи акрофобію (страх висоти), наважилась на політ на параплані, надихнувшись висловом улюбленої письменниці Джоан Роулінг: «У світі немає нічого неможливого – справа тільки в тому, чи достатньо у тебе хоробрості».
Трішки передісторії. Улітку я відпочивала на Закарпатті – неподалік села Пилипець. Ця місцевість відома як осередок параглайдингу, де з гори Гимба в тандемі з інструктором можна пролетіти над мальовничим Боржавським хребтом. Увесь тиждень із балкона свого готелю я спостерігала, як один за одним спускаються в долину поціновувачі екстриму. Зважилась на політ я тільки в останній день відпустки.
…Близько 18:00, коли сонце починало сідати за обрій, разом з інструктором ми піднялись на Гимбу. Уже на вершині – підготовка самого параплану, також обов’язково необхідно одягнути спорядження. І все – до польоту готові. Інструктор пояснює, як правильно стартувати та розігнатись. Тут важливо робити рухи синхронно. Буквально кілька секунд – і я не відчуваю під ногами землю, а переді мною відкривається неймовірний пейзаж.
Увесь політ тривав близько 15-ти хвилин, але емоції від нього я точно запам’ятаю на все життя. Особливо перехоплювало подих від віражів у небі. Але попереджаю: потрібно бути на 100% впевненим у своєму вестибулярному апараті, адже захитує суттєво. Багатьох зупиняє від польоту момент приземлення. Проте тут він зовсім інший, аніж під час стрибків із парашутом – ви сідаєте на спеціальну подушку – тому зламати ноги нереально.
Сьогодні розумію: якби не зважилась на цей політ, згодом неодмінно б шкодувала. А моє головне правило в житті: «Краще шкодувати про те, що зробив, аніж про те, що не зробив». Його я забираю з собою і в новий 2025-ий…
У День журналіста, 6 травня, в Києві відбулась восьма церемонія нагородження Big Data Awards. Під…
«Воїни Слова» – публіцистично-просвітницький проєкт у форматі відеоподкасту, спрямований на дерусифікацію мовного простору в Україні…
Професія журналіста – це не просто про факти й новини. Це коли ти романтична душею,…
Притулок «Зоопатруля» відчиняє двері для всіх небайдужих до котиків та песиків
Телеканал КИЇВ24 знову відчинив свої двері для творчої молоді, яка мріє про професійну тележурналістику та…
Ольга Нємцева, телеведуча каналу КИЇВ24, знову стане мамою. Про другу вагітність вона говорить як про…