В День журналіста, після безсонної ночі масштабної ракетної та шахедної атаки росіянами всієї України, телеведуча каналу КИЇВ24 Олеся Кобзар розповіла про свій шлях до мрії, яка почалась із дитячого блокнота, і про те, як журналістика стала для неї «всім і одразу».
Чи була журналістика моєю мрією, впевнено сказати не можу, адже в юності довго вагалась – медицина (бо маю до цього великий інтерес, переданий батьками) чи щось творче – музика, вірші, тексти, особистості… Хотілось чогось такого, щоб усе й одразу! А хіба ж це не про журналістику?! І нещодавно, до речі, знайшла в домашніх архівах благенький записничок із незграбним написом 4-класниці Олесі «Блокнот журналіста» – значить, таки мріяла!
«Така романтична й неземна, Олесю, куди завгодно, тільки не в новини!»
Ще на старті навчання, на вступному іспиті, мій майбутній куратор (Заслужений журналіст України Василь Бирзул, низький йому уклін) побачив помилку, що стосувалась фактажу у творі «Чому я обираю цю професію», й занотував собі щось у список вражень про абітурієнтів. Пізніше зізнався, що ніколи не скаже, що ж він там написав, бо це, мовляв, було хибне враження, і вже з перших днів навчання побачив у мені потенціал. А згодом навіть запросив на мою першу роботу: журналістом у медичний проєкт «Алло, лікарю!», де я поєднала й основний фах, і свій інтерес до медицини, бо за 4,5 роки роботи побувала ледь не в усіх лікарнях і операційних столиці.
Але далі був різкий поворот саме в інформаційний жанр, у якому я себе, до слова, взагалі не бачила! Ще одна викладачка, яка теж до мене була дуже прихильна, якось сказала: «Така романтична і неземна, Олесю, куди завгодно, тільки не в новини!»
А я в них таки пірнула з головою!
Бо це у спілкуванні я романтична. А в роботі я люблю суть і почуватись, як в бронежилеті! І з базукою, якщо треба.
«Перший ефір на «Києві» – це був епік фейл!»
Я доволі рано осіла у студії, в 28 почала з ранкових новин на кримськотатарському каналі. А в 30, якраз на свій день народження, провела перший ефір на «Києві». І це був епік фейл!!! Глядачам, схоже, не було помітно, бо режисери перекривали мене відеорядом, але мене так засліпило світло, що мій неідеальний зір «розбачив» усі слова на суфлері. Тож поки мене не було в кадрі, а тільки чутно мій голос, то я підходила впритул до камери, щоб розгледіти текст. А потім, коли трошки наводила різкість, поверталась на точку. Здогадайтесь, як реагували редактор і режисер! Такого кардебалету їм у прямому ефірі, мабуть, ніхто не влаштовував! Після першого ефіру я сказала – звільняйте за профнепридатність! А Іра Главацька (зараз – головна редакторка радіо «Київ FM», а на той час – шеф-радакторка новин на телеканалі), яка мене й запросила сюди, сказала розумне і просте: «Купи сильніші лінзи!»
І вуаля! Вона, як хрещена-фея – була цілком права.
«Плачу на матеріалах про обміни, а режисери трошки довше тримають картинку…»
Далі було безліч ефірів. І складних, і таких, що перед включкою з кимось дуже авторитетним серце вистрибувало з грудей, і забувала ім’я від хвилювання.
Були й легкі та веселі ефіри – і йогою займалась, і кан-кан танцювала, й на цвяхи вагітною ставала, й капелюхи міряла, й огляд Тесли робила, тоді то ще було не крінжем.
А далі – війна… Вибухи й новини, між яких і всміхнутись ніде.
З останнього неординарного – то, звісно, найбільш запаморочливо було під час скандалу в Овальному кабінеті, коли мені у вухо редактор сказав «переривай новину, терміново! Зеленський передчасно покидає Білий дім». Я отетеріла й не розуміла ні як ведуча, ні як проста громадянка України, що це означає?!
Але буря була лише всередині, глядачеві – тільки суть і факти.
Хоча, що гріха таїти, буває, що ні емоції, ні помилки не сховаєш. Плачу на матеріалах про обміни, а режисери трошки довше тримають картинку, щоб встигла очі витерти.
«Замісь російська «держдума» вимовилось «держдупа»…»
Часом обмовки «за Фрейдом» трапляються. Як-от замісь російська «держдума» вимовилось «держдупа». Але слово літературне, та й хіба ж я помилилась?! Тож глядачі у вайбері одноголосно запевнили – ніякої помилки, так воно й називається.
Отакий от коктейль думок з нагоди професійного свята…
Тож мрія працювати з усім і одразу – таки здіснена! Саме журналістика дає мені цю можливість! Люди, події, настрої – щодня нові, цікаві, безцінні.
І от зараз я таки усміхаюсь, попри все! Попри війну, можу ділитись таким фановим закуліссям. Наша професія викликає в мене глибоку повагу і щиру усмішку!
Є куди рости й розвиватись, є на кого рівнятись, є ким пишатись у нашій професії. Є кого вшанувати пам’яттю й тишею! Є чию справу продовжувати!
Зі святом, колеги! Всіх благ!
У День журналіста, 6 травня, в Києві відбулась восьма церемонія нагородження Big Data Awards. Під…
«Воїни Слова» – публіцистично-просвітницький проєкт у форматі відеоподкасту, спрямований на дерусифікацію мовного простору в Україні…
Притулок «Зоопатруля» відчиняє двері для всіх небайдужих до котиків та песиків
Телеканал КИЇВ24 знову відчинив свої двері для творчої молоді, яка мріє про професійну тележурналістику та…
Ольга Нємцева, телеведуча каналу КИЇВ24, знову стане мамою. Про другу вагітність вона говорить як про…
Міста – як люди – вони також переживають важкі часи. Київ надихає кожного, хто тут…