Велике інтерв’ю: Юрій та Наталія Лященки про реформування муніципальних мовників

Керівники телекомпанії «Київ» і радіостанції «Київ 98 FM» Юрій та Наталія Лященко розповіли про те, як їм вдалося оживити канал і радіо, вписавшись у виділений бюджет; пояснили, чому почали з того, що вичистили джинсу; і як ці медіа перетворилися на локальний суспільний мовник.

У травні минулого року телеканал «Київ» очолив Юрій Лященко, а одноіменну радіостанцію – його дружина Наталія. Подружжя задумало перетворити комунальні медіа в єдиний організм, який здатний інформувати жителів столиці про всі актуальні події. До того ж, оновлений телеканал та радіостанція мали стати засобом комунікації громади з міською владою.

В першій частині інтерв’ю «Телекритиці» подружжя Лященко розповіли, чому взялись за цю роботу; як їм вдалось досягти знижок від постачальників, які звикли платити «відкати»; пояснили, що не так з Михайлом Поплавським, і як під час карантину вони зрозуміли, що освітній контент виявився неочікувано цікавим не тільки для школярів.

Мовники громади

Ви працювали в померційних медіа. Телеканал “Київ” – історія державна, з усіма можливими наслідками. Для чого вам ця робота?

Юрій Лященко: У перші дні я теж себе запитував про це. Я жив у Нью-Йорку, ми обговорювали цю роботу через Skype, і я собі уявляв: Київ, травень, це так класно, ностальгія і т.д. А коли переїхав – холод, дощ йде цілими днями. Побачивши це, подумав, що вчинив помилку. Але насправді це цікаво, і це справжній челлендж, тому що я з першого дня задався ціллю стерти різницю між державною та приватною компанією.

Великою мірою я не бачу, чому раптом телеканал не повинен бути конкурентним. Загалом не так швидко, як хочеться, але, в принципі, нам це вдалось і зараз за рівнем зарплат ми підтягуємось до ринку. А в частині швидкості реагування – ми вже пробили будь-які стелі, і зараз реально дуже швидкі та легкі на підйом. Структура крутиться з небаченим до сьогодні прискоренням.

У КМДА ті, хто роками спостерігав за роботою телеканалу, зараз жартують, що у нас “змінили наркотики”. Раніше наші оператори і журналісти були, як сонні мухи: приїжджали, розкладались годинами. Зараз всі бігають, як очманілі, нахабними стали, вимагають відповідей на питання тут і зараз.

З ким ви тоді розмовляли по скайпу?

Ю. Л .: З Кличком. До цього ще в 2015 ми вже робили перше «наближення» до керівництва міста щодо радіо і каналу, потім діалог затих, були якісь більш першочергові завдання. У 2017 ми розробляли програму для кандидата на пост глави Національної громадської телекомпанії України Олега Наливайка. Наша концепція програла з різницею всього в один голос, який переметнувся в останній момент.

Наталія Лященко: І ще один момент. У 2015 перша пропозиція по телеканалу «Київ» будувалась на трансформації комунальних медіа в мовники громади в межах проекту «Мовлення Громад», який просувала Українська асоціація мовлення громад. І ось з такими думками, з такими пропозиціями ми тоді і приходили до батьків міста.

Ви уважно подивилися на телеканал «Київ». Від чого відразу захотілося позбутися, що змінити?

Ю.Л .: У мене був не дуже критичний погляд, тому що я був підготовлений реаліями НТКУ. Коли готували програму Наливайко, я перевернув НТКУ догори дном, розбирався з регіонами, філіями. На тлі того, що бачив там, мені здалося, що на каналі «Київ» не все так страшно: як в анекдоті про жах, але не жах-жах-жах. Я побачив, що ресурс у каналу є. Скажімо, він використовувався не повною мірою. Від кожного другого слова в ефірі було відчуття проданого стільця, кожен другий гість в студії викликав питання: що він тут робить? Я знаю, якщо такі питання виникають, то скоріш є тільки одна відповідь: людина відпрацьовує те, за що заплатила.

Першим моїм завданням було очистити ефір від джинси. Мені тут розповідали, що кожен подих контролюється зверху. Є жарт, що кращий спосіб дізнатися, хто є вдома – це вимкнути вай-фай. Так і тут: кращий спосіб дізнатися, чиї інтереси є на каналі, це заборонити будь-які комерційні прояви. І – диво! Я клянусь, у мене не було жодного дзвінка «зверху» через те, що я щось там відключив. Все це виявився «малий бізнес».

У результаті хтось пішов, дехто прийняв нові правила роботи. Сьогодні я відповідально можу сказати, якщо ви на каналі побачите щось схоже на джинсу, це офіційно оплачено і проходить виключно через рекламну службу. Якщо зараз якийсь гість скаже: «Я заплатив за участь», я це прийму на свою адресу, і це буде НС, тому що такого не може бути.

Зураб Аласанія прийшов на «Суспільне» і вигнав Михайла Поплавського. Ви прийшли на «Київ» і вигнали Поплавського. Що з ним не так?

Ю.Л .: Коли я прийшов на канал, у мене була трохи застаріла система координат, тому що я був відсутній в Україні довгий час. Поплавський виглядає як місцева специфіка. Він має харизму, він цікавий і класний, ми у нього колись брали кухонну програму, але, на жаль, його контент токсичний для тієї аудиторії, яку ми хочемо залучити на канал: 35-40 +. Так, особливість лінійного телебачення – половина аудиторії в будь-якому випадку буде 65+, що б ми не робили. Тому навіть орієнтуючись на аудиторію більш молоду і активну, наш контент не повинен бути токсичним для тих, кому 65+. У свою чергу контент для вікової аудиторії не повинен дратувати тих, хто молодший.

Києвоцентричність

У вас була амбітна задача довести, що комунальний канал може бути нічим не гірший за комерційний. Які ще цілі ставили перед собою?

Ю.Л .: Київ – сиротинка, який не має і ніколи не мав місцевого каналу. У будь-якому обласному українському місті вони є, я вже мовчу про великі міста типу Одеси, Дніпра, Львова, де 20 місцевих каналів рубають місцевий ринок. Всі попередні спроби створити такий канал в столиці – це були тимчасові «перетримки» ліцензій, поки не отримували загальноукраїнську.

У Штатах, наприклад, не залишилося центрального телебачення, це все пішло в інтернет, в різні платні сервіси, телебачення виключно локальне. Це небачено, щоб в новинах, припустимо, АВС7 Нью-Йорк розповідали, що «на виборах в бундестаг лідирує партія …», як, втім, і про події в сусідньому штаті. Головне – пожежа в Квінсі, ось, що зворушує аудиторію, тому що вони там живуть. Ми прагнемо до цього на київському рівні.

У Києві, справді, до нас місцевого телебачення не існувало. І зараз, коли хочуть відкритися нові канали, я говорю, що ми тільки вітаємо це, тому що дуже важко створювати ринок поодинці. Тому що в Києві відсутні елементарні речі, наприклад, місцевий рекламний ринок. Всі звикли, що ти або відразу йдеш на загальнонаціональну телерекламу, а це шалені бюджети, або – в інтернет, іноді – на радіо. Говорячи про радіо, в Києві також відсутня місцева радіостанція, тому що станції мережеві, їх головне завдання – щоб нікого в Жмеринці або в Кропивницьму не дратував київський контент, і навпаки. Через це ефір виходить знеособлений, показується Верховна Рада, Кабмін і все. Тому що, якщо показувати якісь столичні реалії, це викликає ревнощі і інший негатив, від того, наприклад, що в Києві вищі зарплати. Тому нам потрібен в хорошому сенсі «містечковий канал». У мене вже язик розпух від слів «локалізація» і «гіперлокалізація контенту».

До якого масштабу – до мікрорайону?

Н.Л .: До будинку, трагедію якого ми, на жаль, спостерігали 21 червня (мається на увазі вибух будинку на Позняках – ред.).

Ю.Л .: Інформаційна піраміда влаштована так. Перше – це новини на твоїй вулиці, в твоєму дворі, блоці, районі, місті, а потім вже – президент і велика політика. У Києві ж в першу чергу – хто з якої фракції ВР до кого перейшов? Як це впливає на життя киян і взагалі вплине? Ви подивіться львівські канали – там днями не почуєте слово «Київ», у них є місцеві теми, вони їх обговорюють. На каналі повинна бути місцева тематика, і в цьому наш головний челлендж, адже аудиторія до цього не звикла.

Отже, з цілей – локальний фокус, скорочення відставання від комерційних каналів – і все на цьому?

Ю.Л .: Наступна мета – комьюнітизація. Ми розуміємо, що це комунальний канал і радіостанція Київради. Нас фінансує громада міста, і ми повинні розуміти, що ми фактично медіа громади. Це накладає на нас обмеження. Я з першого дня пояснюю новинникам, що ми не можемо бути ні червоними, ні зеленими, ні помаранчевими, ні іншими. Тому що наша аудиторія – це всі кияни, які можуть бути за кого завгодно. Але всі вони через бюджет платять нам гроші, і ми повинні висвітлювати всі думки.

Комьюнітизація означає пошук і висвітлення різних поглядів всередині громади. Шукаємо різні комьюніті всередині громади. Ми впоралися з завданням забезпечити комунікацію громади і влади, запустили ряд проектів інтерактивного обговорення, наприклад, зустрічі з виборцями в форматі таун-холів, коли депутати і чиновники пояснюють, що і навіщо вони роблять. Але головне, чого я хочу, – забезпечити комунікацію всередині громади, коли ми виступаємо в ролі майданчика для діалогу і дискусій якихось неполітичних (в ідеалі) інтересів, коли, умовно, хтось виступає за реконструкцію старого Подолу, а хтось – за більш зручні житлові умови.

Н.Л .: Наше завдання – дати висловитися максимальному числу представників різних груп інтересів. Нехай вони почнуть діалог між собою перед тим, як прийти до якогось консенсусу.

Дві думки

Наскільки завдання, які ви поставили перед собою, збігаються із завданнями мера?

Ю.Л .: Мер такі завдання і ставив. Є ТК «Київ», на яку витрачаються міські гроші. І потрібно зрозуміти, яка буде від неї користь місту, громаді, бо, коли я прийшов, тут було київського аж нічого. Це було місце заробітку грошей для тих, хто тут працював. А з чого раптом місту фінансувати чиюсь годівницю?

Ми показуємо міську владу такою, як вона є. Ми відмовилися від «паркету». Наші групи виїжджають, якщо є інфоприводи.

У нас щотижня проходить ток-шоу «Погоджувальна рада» – змістовний діалог за темами київської міської політики, в якому беруть участь керівники всіх фракцій Київради. Інший формат – зустрічі депутатів з виборцями прямо в окрузі – програма «Київрада». Це «таун-хол», древній американський формат, коли депутат зустрічається з виборцями не в пафосній студії, а в районній бібліотеці, шкільному актовому залі. Головне наше завдання – не допустити проплачених бабусь. Під час ефірів киплять емоції! І нам це цікаво, тому що це реальні, а не зрежисовані емоції на теми, які безпосередньо зачіпають життя киян. У нас немає чорних списків – всіх ласкаво просимо в ефір.

У нас є проект «Вартові столиці», який тільки недавно запустили, про те, як реагує влада на скарги містян. Для сюжетів беремо звернення жителів столиці у колл-центр 1551, шукаємо теми, за якими найбільше скарг, і супроводжуємо їх від початку до кінця. Повертаємося на місце і перевіряємо: вирішена проблема чи ні, а якщо ні, то чому.

Але якщо ви будете завзято захищати інтереси містян, ризикуєте вступити в конфлікт з чиновниками, від яких залежить існування каналу. Наприклад, можуть бути затримки з фінансуванням.

Ю.Л .: Вкрай малоймовірно, що після критики якоїсь керуючої компанії де-небудь на Виноградарі, яка не ремонтує дитячий майданчик, нам департамент фінансів перекриє кисень.

Н.Л .: У нас інші акценти. Нам треба, щоб майданчик був зроблений. А топ-чиновникам і депутатам не канал ставить питання, а люди, від яких вони залежать. Це те, чим і повинно займатися суспільне телебачення: шукати не хайп, а вирішення проблеми.

Ю.Л .: Наприклад, ми висвітлюємо будівництво Подільсько-Воскресенського мосту. Народ цікавиться: добудують його чи ні. І ми щодня запитуємо чиновників: наскільки ви просунулися? Реагуємо на будь-яку інформацію в інших ЗМІ, наприклад, чому зросла вартість? Запитуємо, але й даємо можливість відповісти. Погодьтеся, це нетипово для українського телебачення.

Що зараз становить телекомпанія «Київ»?

Ми інтегруємося з радіостанцією «Київ 98 ФМ», яка поки ще продовжує перебувати на Шулявці, але ми скоро з’їжджаємося, як закінчимо радіостудію на Подолі. Ми б давно закінчили переїзд, якби не певні особливості тендерної системи.

У телекомпанії і на радіо працює 337 осіб. Пріоритет номер один – новини. Ми робимо міський інформаційний канал. Нічого спільного з тим, що в Україні чомусь називають інформаційним мовленням. Погодьтеся, «Прямий», «112» і т.п. – «розмовні» канали. Інформаційний канал повинен давати постійний апдейт новин, стрім із місця подій. Ми там, де новини міста, і це те, у що ми тут вкладаємося: в мобільні групи, лайв, стрім. У нас свій немаленький автопарк, який ми успадкували від минулого керівництва. Раніше він возив рідних і близьких директора, а зараз працює буквально на знос: день і ніч розвозить знімальні групи, які висвітлюють події в місті. Там логістика не простіша, ніж у Wizz Air: одна група висаджується, інша вже сідає.

Ми прагнемо, щоб телеканал «Київ» асоціювався з журналістом у кадрі з мікрофоном у руках, провідним репортером з місця події, а не з людиною, вальяжно розваленею в кріслі, яка годинами веде мовлення не цілком зрозуміло, про що. Ми розбудовуємо технології. Відеоматеріали знімаються на ходу, додаються до прямих включень, озвучуються в прямому ефірі, що вимагає набагато меншого ресурсу, який у нас очевидно обмежений. Взагалі слід зазначити, що ТБ в Україні пішло далеко вперед – це просто свято інфотейнменту, те, чого в Штатах немає і близько. Кожен випуск, наприклад, ТСН – це роботи кількох Спілбергів поспіль. Реально класно і цікаво, але я не цілком впевнений, що це відповідає ринку. Американський ринок, будучи в кілька разів більшим за український, чомусь не вважає за необхідне такий підхід, там новини грають більш утилітарну роль – це швидке висвітлення подій зараз на зараз.

У нас на телеканалі найпопулярніша фраза – «це не комунально», тобто  несуспільно або нескромно. Ми тестуємо кожен проект на його «комунальність»: наскільки зміст адекватний для комьюніті. Адже ми розповідаємо громаді про громаду.

Не відкат, а знижка

Скільки грошей ви отримуєте з бюджету, і наскільки їх вистачає?

Ю. Л .: У 2019 отримали близько 69 млн грн. Вистачає, якщо не красти. Уже в минулому році коліщатка закрутилися з небаченою швидкістю, виріс обсяг власного продукту, інтенсивність, всі носяться, як очманілі. Могло скластися враження, що в канал влили якісь додаткові ресурси. Однак в минулому році ми не отримали ні копійки додаткового фінансування.

Секрет простий – ми не беремо відкати, б’ємося з підрядниками за кожну копійку, намагаємося працювати чесно і прозоро. Зарплати тут були не високими, але більш-менш людськими. Не всі працювали, скажімо так. Тільки завдяки оптимізації, тому, що ми переконали людей цінувати місце роботи, яке можна і втратити, все стало рухатися в рази швидше. При цьому ми використовуємо кожну, буквально кожну можливість для збільшення зарплат і приведення їх у відповідність до ринку.

У цьому році ми маємо близько 103 млн грн, і вже подвоїли штат служби новин.

Коли я прийшов, мені скаржилися щодо обладнання: це якийсь позаминуле століття. Зараз, коли треба було освоювати річний бюджет на обладнання, нам традиційні постачальники каналів представили свої пропозиції. Я хочу в цьому році перейти на HD. Дивлюся: ні, не вкладаємося, ніяк не виходить. Думаю: все-таки у них якийсь запас є, дай-но я натисну, мовляв, є ось стільки, і більше не буде. І – о боги! Зараз у нас повинно вийти купити за ту ж суму на 30-40% більше обладнання. Ми торгуємось, як на базарі, і отримуємо знижки. Артикулюємо – давайте знижки замість відкатів.

Зараз сподіваємося в межах виділеного бюджету перейти на HD, зробити революцію графічної візуалізації, полегшити формат зйомок, щоб журналіст міг просто на коліні між лайвами монтувати матеріали на ноутбуці, купити ще більше лайвью і коптери.

Наскільки ви залежите від рекламних надходжень?

Ю.Л .: Раніше цей канал був телемагазином: день і ніч рекламувалися якісь бра, окуляри та інше. Ось і всі доходи від реклами. Ми їх прибрали в основному тому, що я розглядаю телепродаж як напалм, який випалює все в програмній сітці каналу в радіусі декількох годин. Зараз у нас потихеньку збільшуються обсяги здорової реклами. Звичайно, карантин сильно все загальмував, особливо постраждали місцеві бізнеси, на які ми робимо ставку.

Н.Л .: Але при цьому ми намагалися допомагати бізнесу в нашому ефірі, особливо на радіо. Робимо спеціальні програми, ролики, в яких представники дрібного, малого та середнього київського бізнесу розповідали про себе: я каву варю на винос, маски шию і т.д. – будь ласка, замовляйте. І зауважте – безкоштовно.

Освітній контент

Яким новим методам роботи вас навчив карантин?

Ю.Л .: Ми за карантин протестували все, що можна, виконували соціальний обов’язок, розуміючи, що це наш обов’язок. Ми перетворилися в канал карантину, з середини березня повністю змінили свою сітку, кожен день у нас був багатогодинний марафон в прямому ефірі, який так і називався «Карантин». До речі, перші телеуроки з’явилися саме на нашому каналі. Тільки через кілька тижнів після оголошення карантину президент України закликав телеканали транслювати уроки для школярів, а у нас вони вже йшли повним ходом.

Н.Л .: Ми придумали цей телеформат. Мер Кличко 12 березня закрив школи на карантин, а вже 16 березня на телеканалі «Київ» показували перші уроки зі шкільної програми. Ми їх самі знімали. Нам дуже допоміг Інститут післядипломної педагогічної освіти університету ім. Грінченка: нам надали викладачів, методистів, що дуже важливо, оскільки останні стежили за якістю контенту, адже ми не мали права на помилку.

До речі, ще до карантину на телеканалі вийшов освітній десятигодинний марафон, під час якого кожні 20 хвилин мінялися спікери. Спочатку ми зі скепсисом виходили на цей проект, але виявилося, що він привернув велику увагу аудиторії. У глядачів реальний запит на будь-який освітній контент: від іноземних мов і того, як правильно медитувати, до політології та шкільної програми.

Ю.Л .: Шкільна програма взагалі виявилася дуже популярною передачею, тому що дорослим було дуже цікаво дізнатися, що там зараз проходять. У минулому році ми запустили проект «Веселі старти». Це аналог старого, ще НДРівського, спортивного дитячого проекту «Роби з нами, роби, як ми, роби краще нас!». Ми знайшли його в YouTube і відтворили. В результаті у нас вже вийшло близько десятка випусків, знятих в різних київських школах. Виявляється, нічого подібного в наших середніх школах давно не було. Тому дітям дуже сподобалося брати участь в цих змаганнях.

Н.Л .: Вони викладаються на повну, навіть номери з самодіяльністю показують, дівчинки-чирлідери стрибають, хтось співає, хтось танцює. Справжнє шкільне життя. У Києві 320 тисяч школярів, 17 тисяч випускників – це величезне джерело аудиторії і контенту, тому що це життя таке, яким воно є.

Тобто у вас все-таки не тільки інформаційний канал, але і частково розважальний?

Ю.Л .: Так, у нас є частка кінопоказу. Бюджет на кінопоказ взагалі не змінився з минулих років. Попереднє керівництво на ці 4-5 млн купило пакет індійського кіно, якісь фестивальні фільми – в загальному, трохи дивний підбір. В цьому році ми купуємо «Картковий будиночок», «Останній кандидат», Netflix, Shark Tank – формат про бізнес.

У перспективі я вважаю, що канал повинен стати повністю інформаційним, але поки ми рухаємося програмною концепцією каналу загального інтересу.

Кінець першої частини.

В другій частигі інтерв’ю «Телекритиці» керівники телекомпанії «Київ» і радіо «Київ 98 FM» Юрій та Наталія Лященко розповіли про те, як змінилася радіостанція і якого майбутнього їй бажають, пояснили причину скандального відходу креативного продюсера каналу і поділилися найближчими планами.

Нещодавно телекомпанія «Київ» переїхала в новий офіс на Глибочицькій вулиці. Передбачається, що незабаром тут же розміститься і колектив радіостанції, в результаті медіа стануть абсолютно конвергентними. Це враховують навіть при будівництві студії, роботи над якою нещодавно розпочались: хоч вона і буде розділена на дві зони – телевізійну та радіо, канал і радіостанція зможуть легко обмінюватися виробленим тут контентом. Навпроти студії – нова апаратна.

У великому оупенспейсі двома поверхами вище сидять кілька десятків співробітників каналу. Тут же розташований великий стіл глави телеканалу – Юрія Лященко. Навпроти його робочого місця стоїть великий телевізор, де якраз йде трансляція з радіостудії: кілька людей щось жваво обговорюють.

Переформатування

Які зміни відбулися на радіо за останній рік?

Наталія Лященко: Перше, що ми зробили – поміняли музичний формат, ставши радіостанцією сучасних хітів. Ефірний позивний змінили з «Радіо Київ» на «Київ FM», зараз він більше відповідає формату. Критики була божевільна кількість, і вона до сих пір триває з боку естрадних виконавців, шансону у всіх сенсах цього слова. Ще був Михайло Михайлович (Поплавський), але ми з ним порозумілися. Ми розглядаємо міські медіа як єдине ціле, але аудиторія телебачення об’єктивно старша і починається з 35 років. Щоб розширити її, потрібне радіо.

На радіо ми знову ж дотримуємося концепції комунальної користі. Що може дати радіо «Київ» нашому комьюніті, крім очевидного – інформування? Радіо може швидше почати говорити про буднок, який вибухнув або про відкриття парку. Радіо може дати стартовий майданчик для молодих музикантів, створити для них «інкубатор» і зробити те, що не хочуть робити комерційні мовники. Адже як влаштований зараз радіоринок? Фактично це три холдинги…

Юрій Лященко: Один «Тавр» – і більше нікого…

Н. Л .: Ну, є ще Business Radio Group, UMH, поступово втрачаючий свої позиції, і кілька радіостанцій, які незрозуміло куди приткнути. Всі вони, будучи комерційними мовниками, мають пул артистів, як «Тавр», наприклад, який поповнює його через свій фестиваль «Таврійські ігри». Все інше – це комерційні ротації. Хочеш бути популярним? Проблем немає – плати гроші. Ми прийняли рішення, що будемо якраз майданчиком для всіх: ми ставимо і хіти українські, і молодих артистів, які взагалі без роду, без племені.

Наступне рішення, скоріше, політичне, з одного боку, з іншого, – ми живемо з ним вже давно: граємо вітчизняну музику тільки українською мовою. В принципі, коріння цієї прихильності ростуть ще з нашого проекту «Радіо Один», який у нас має втілення в Луцьку і Волинській області. Це станція, що складається тільки з української музики, україномовних хітів.

Ю.Л .: Коли вибирають формат, зазвичай шукають нішу на ринку. У Нью-Йорку немає лаунж-станцій, немає реп-станцій, а в Києві виявилося, що всі обробляють різноманітні ніші – від хітів 90-х до сьогодні, ретро в різних варіаціях, рок – такого кількість року ніде в світі немає. А в середині, де повинна була б бути найгостріша конкуренція, порожня воронка.

Н. Л .: Нинішня популярна музика досить ритмічна, рухлива, і ось в цю рухливість найкраще лягають наші динамічні новини. Зараз вони виходять один раз на годину, блок займає п’ять хвилин, але може статися брейкінг з будь-якого приводу: від чогось глобально великого до відкриття парку. Різниця тільки в тому, що, якщо це, не дай бог, якась трагедія, ми «вріжемося»в ефір з новинами в середині пісні, якщо щось позитивне – дочекаємося її закінчення.

Ю.Л .: На телеканалі ми перериваємо програму екстреними новинами, якщо раптом щось трапляється. З будинком на Позняках ми з 11 ранку до 9 вечора вели марафон, не йдучи з ефіру, у нас не було інших тем. Студія відкрилася, ми показували стрім зі своїх і чужих коптерів, лайвью на землі.

Раніше в навчальному режимі ми добре відпрацювали подібний формат, розібрали на атоми багатогодинне освітлення АВС7 недавнього блекаута в Манхеттені. Першим «бойовим хрещенням» був минулорічний «мінер» на мосту: тоді наша ведуча Ліля Гулей вийшла в прямий ефір після перших повідомлень про мінування і залишалася в прямому ефірі до остаточного вирішення ситуації.

Н.Л .: Цього разу ми вийшли в ефір буквально в перші півгодини після вибуху будинку і закінчили вже після того, як людей розселили в інтернаті.

І Юля Терлецька, наша кореспондентка, весь час була на зв’язку. Вона як в 11 ранку почала, такою ж була і в 9 вечора, я не знаю, звідки у неї сили бралися.

На радіо, крім новин, у нас є дуже багато інструментарію, який прийшов з комерційних форматів, короткі передачі, кіноафіша, автоновини. Знову ж, автоновини на «Київ FM» – це не тільки про нові тачки, це ще і про майбутні дорожні роботи, обговорення – треба вішати камери і слати «листи щастя» чи ні. Тобто все одно наші новини носять прикладний характер. Якщо ми запрошуємо «зірок», то тільки з чимось дуже важливим, наприклад, гість розповідає про якусь благодійну програму. Зараз шукаємо голос для групи Cloudless. Від них пішов вокаліст, всі сумують з цього приводу, а ми вирішили їм допомогти.

Хто лобіював вашу кандидатуру на пост керівника радіостанції?

Н. Л .: А ми пакетом йдемо.

Ю.Л .: Ідея така – є радіо «Київ FM» і є канал «Київ», а повинна бути єдина міська телерадіокомпанія, і ми до цього йдемо. Будь-який інший директор радіокомпанії об’єктивно саботував би об’єднання. На самому початку, коли я закликав наших телевізійників тісніше співпрацювати з радіо, мені ставили абсолютно щире питання: з яким радіо? Тому що дві міські структури отримували бюджет в два горла і лише злегка знали про існування один одного. Ніякої синергії. Зараз ми прийшли до того, що служба теленовин є основним джерелом новин для радіо. Радіо більше не має репортерів, тому що знімальна група приїжджає на місце і після лайву в телеефір робить лайв в радіоефір.

Чи немає у вас конкуренції за ресурси?

Ю.Л .: Ми завжди шукаємо спільні формати. Для чого нам мати окрему програму «Депутатська приймальня», якщо на радіо є програма «Вголос»? Зате нудну картинку двох учасників бесіди ми урізноманітнимо в радіостудії, це вже легше сприймається, ніж такі «звітні збори», що були раніше. І так постійно. У нас немає окремих відділів SMM, у нас є промо служба телеканалу і радіо, є піар каналу і радіо, і він дублюється. Мало хто з тих, хто працює в ефірі радіо, не працював би в ефірі телеканалу і навпаки, тому що це кадрова оптимізація. Нам не потрібно мати ніяких своїх окремих ресурсів типу транспорту, скоро ми взагалі з’їдемось в один офіс.

Н. Л .: Радійна лінійка зараз виробляє як мінімум 6 годин ефіру, які дуже ажурно, прекрасно лягають в телеформат. Це розмовні програми, ясна річ, але радіо саме собою має таку магію, що деякі діячі мистецтва знімають про це фільми.

У нас є програма, вона до карантину виходила більш активно, «Тут і зараз»: живі концерти в прямому ефірі, які ми проводили разом з «Громадським радіо». Ми будемо продовжувати і цей формат. Це така альтернатива, андеграунд. Але ми будемо робити і більш попсовий формат,  живої музики. Навіть окремий кут в нашій новій студії для цього буде призначений.

«Тут і зараз» у нас йде в вечірньому ефірі, тому що це ніша сучасної молодіжної музики, її обговорюють. Мені це здається комунальним. Це не якісь пафосні студії, декорації типу шоу «Україна має талант». Все це, звичайно, класно, але ми не повинні брати участь в гонці з великими комерційними каналами, у нас немає ні ресурсу, ні такого завдання. Очевидно, що ми завжди програємо в чомусь, бо не зможемо купити того, що куплять вони. Але ми можемо показувати те, що комерційні канали не покажуть.

103 млн – це бюджет всієї телерадіокомпанії чи тільки телебачення?

Ю.Л .: Ні, тільки ТВ. Радіо – близько 15 млн.

Бюджети зіллються, коли об’єднаєтеся?

Ю.Л .: Природньо, ми на це сподіваємося. Ми не хотіли б, щоб обрізали бюджет, тому що завдяки скороченню адмінвитрат, зможемо ще більше посилити наше вуличну новинну присутність.

Н. Л .: Тут є організаційний момент в тому, що зараз телеканал і радіо – це дві компанії, дві юрособи, стратегічне завдання – створити одну телерадіокомпанію.

Кадрове питання

Разом з вами в минулому році на канал прийшли кілька людей, тепер деякі з них почали йти. Нещодавно з каналу звільнився креативний продюсер Євген Лісовий. Йдучи, він заявив, цитую: «Керівництво зараз хоче будувати CNN, завтра одеське телебачення, а післязавтра – знову CNN. Юрія Лященко можна порівняти з нашим президентом Зеленським, який багато чого хоче, але не розуміє, як ». Як ви це прокоментуєте?

Ю.Л .: На цю цитату я не ображаюся. Я взагалі не хотів коментувати звільнення Лісового, але пройшло вже пристойно часу, а він продовжує мутити воду і поширювати якийсь бруд. Якась неадекватна помста, безглузда і нещадна. Тому доведеться прокоментувати.

Так, Лісового звільнили з ініціативи каналу. Він відразу почав погрожувати публічним скандалом, але тоді з ним була досягнута домовленість про взаємну згоду, яку він, втім, порушив в день розрахунку, вибухнувши критикою та зауваженнями. Потрібно відзначити, що, поки він працював на телеканалі «Київ», ніяких скарг з його боку не надходило.

У чому причина звільнення?

Ю.Л .: Креативна дисфункція, організаційна неспроможність, неадекватність високої зарплати результатами роботи, токсичність, постійні конфлікти з колективом, етичні проблеми. Я шкодую про свою кадрову помилку, бажаю удачі майбутнім роботодавцям Лісового і просто попереджаю їх, що з першого дня він буде підглядати в замкову шпарину, збирати інформацію, яку використає, коли його звільнять. І не думайте, що, якщо ви білі і пухнасті, вам нема чого побоюватися. Я теж думав: чого мені боятися? Я не беру відкати, не маю подвійної бухгалтерії, не займаюся самопіаром і політикою, а в цілодобовому режимі розгрібаю авгієві стайні після десятиліть «видоювання» компанії, змушуючи працювати комунальний канал на межі можливостей в інтересах громади. Але, якщо вас немає в чому дорікнути, то Лісовий що-небудь «накреативить».

Користуючись нагодою, хочу підкреслити, що господарська діяльність на телеканалі і витрачання бюджетних коштів ведуться абсолютно прозоро, суворо відповідно до законодавства і виключно в інтересах розвитку комунальних медіа Києва. Своєю щоденною працею ми доводимо, що комунальна телекомпанія може працювати не менш ефективно, ніж комерційні мовники. Це вимагає високої напруги і самовіддачі від усіх співробітників і, на жаль, неминуче веде до періодичних ротацій і оновлень команди.

Нещодавно також звільнився ведучий Андрій Богданович. Він розповів, що з каналу за останнім часом пішли кілька ведучих, журналістів, випускових редакторів, координатор, а раніше змінився технічний директор. При цьому він заявив, що, коли підписував бігунок, йому сказали, що він уже третій звільняється за день.

Ю.Л .: Ось тут я ображений в прямому сенсі, тому що у нас не було таких звільнень ні в цей день, ні в інший. Андрій поїхав в Запоріжжя, він там живе і працює, у нього там «ялинки», тому у нас перестали збігатися графіки. Людина, яка отримувала на каналі хорошу зарплатню, прийшла з пропозицією: а давайте «Тижневик» буде виходити не в неділю. Через те, що ведучому так зручно, це не підстава міняти сітку каналу, до якої звикли глядачі.

Ротації є, і це нормально, я хочу, щоб на каналі працювали кращі люди. Ми домоглися того, що рівень наших зарплат цілком конкурентний. Ще рік тому я міг прощати багато, тому що розумів «як платять, так і працюють». Тепер прагну до гідного рівня зарплат не тільки з людинолюбства, а для того, щоб місто на кожну вкладену копійку отримував максимум.

Бачить бог, збільшення бюджету у нас йде тільки в зарплатної частини, при тому що зарплата керівництва якраз обмежена, і премію мені видають за погодженням з КМДА. Карантин нас взагалі обрізав. Але ці обмеження не стосуються журналістів, ведучих. Ми усвідомлюємо, що поки не здатні конкурувати за кадри з «1 + 1», але з «Інтером» і багатьма іншими каналами – вже цілком.

Спіймати глядача

Я погортав ваш YouTube і звернув увагу, що, як правило, ролики не набирають багато переглядів. Про що це говорить?

Ю.Л .: Про те, що ми тільки недавно стали розвивати діджитал. Найголовніше – це контакти, нам все одно, де ми зловимо свого глядача, на якій платформі. Зараз ситуація змінюється.

В YouTube ми стартували з того, що це був архів каналу, куди звалювалося все підряд. Останні кілька тижнів ми ріжемо сюжети, викладаємо їх по тегах і за інтересами. І якщо ви подивитесь уважніше, погортаєте сторінку відео, то побачите на деяких сюжетах не одну тисячу переглядів. Це говорить про те, що ми працюємо над зростанням пошукового трафіку, і наші актуальні сюжети – прямі трансляції з місця подій, оперативні сюжети київського життя, добре шукаються. YouTube зацікавлений все більше їх показувати, їх поширює аудиторія сама. До сих пір не було ніяких вкладень, весь трафік – органічний. Так не з кожним відео, але ми не маніпулюємо з трафіком: не купуємо тисячі фейкових акаунтів і переглядів. Всього за місяць під час карантину до нас додалося 12 тис. людей на YouTube. Реальних людей, підкреслюю. Ми працюємо над подальшою внутрішньою і зовнішньою оптимізацією каналу щодня.

За якими критеріями ви оцінюєте успішність роботи каналу?

Ю.Л .: За кількістю контактів з аудиторією. Ми не можемо очікувати великих успіхів в показниках частки, тому що частка – це чисто комерційний показник, за який б’ються комерційні канали, зацікавлені максимально довго утримати глядача, щоб продати йому рекламу. Канали суспільної користі орієнтовані на інше: сюди переключилися, дізналися щось корисне – пішли далі. Не наше завдання утримувати аудиторію годинами. Наше завдання – щоб кияни як мінімум один раз, а краще два-три рази на тиждень зустрічалися з нашим каналом. Саме тому ми прийняли нову стратегію, згідно з якою нам все одно, де це станеться: це може бути радіо, супутник або кабель, YouTube, Instagram, Facebook або ТiкТок. Головне – досягти.

Поширення діджітальних принципів на роботу в телебаченні допомагає нам розглядати і лінійний ефір, як постійний тест. Ми не чекаємо, поки програма відгуляє пару сезонів, щоб вирішити, чи продовжувати її виробництво чи ні. Ми з порога бачимо: ага, щось не так – окей, коригуємо, знову щось не так – перепрограмуємо. У нас обмежений ресурс, ми не можемо собі дозволити щось запустити на рік і витрачатися на це день у день, незалежно від віддачі. Наше головне завдання – новини, все інше доповнює інформаційну картинку.

Чого від вас очікувати в найближчий рік?

Н. Л .: Якщо говорити про якісь наших структурних змінах, то остаточного переїзду в новий офіс, організаційного злиття.

Ю.Л .: В частині телеканалу глядача чекає ще більше локалізації, ще більше місцевих новин. Вже з кінця липня забезпечимо глядачеві набагато кращий кінопоказ, ніж зараз. Це серіали, плюс купили пакет старих голлівудських фільмів – ця вічнозелена тема буде у нас для вихідних. Ми запускаємо проект Shark Tank – бізнес-шоу з відбору інвестицій. Вирішили, що для Києва це актуально. Подальша гіперлокалізація. Дивимося на світ через призму міста і на місто через киян. Основа новин – це люди. У журналістів навіть є план: жоден сюжет не може містити менше трьох очевидців, реальних киян, які щось розповідають. Запускаємо новий формат «Битва дворів», дуже комунальний! Сподіваємося скоро відновити шкільний проект «Веселі старти» і незалежно від ситуації з карантином будемо продовжувати онлайн-уроки.

Що стосується радіо. Радіостанція не від хорошого життя музична.

Н.Л .: В принципі, міська станція повинна бути більше розмовною, ніж розважально-музичною. Але бюджет такий, що, на жаль, ми поки про це не думаємо.

Ю.Л .: Але це одна з можливих перспектив: якби нам вдалося зробити реально цікаве розмовне радіо, яке при цьому не буде політичним маніпулятором, як це було з «Вест» або майже будь-яким іншим радіо, яке має приватного власника.

Фото: прес-служба телеканалу “Київ”, заголовне – pexels