Ведучий телеканалу «Київ24» Слава Соломка назвав п’ять театральних вистав, які, на його думку, обов’язково треба подивитися

«Так сталося, що майже десять років мого життя я присвятив театру. Але в якийсь момент довелося обирати між театром і ТБ, й вибір я зробив на користь другого. Але театр – це наркотик, театр – це школа. Школа професії і школа життя. Тим паче мені дуже пощастило з педагогами. Й досі за театром відчуваю фантомні болі, тому, хоча й на сцену останнього разу я виходив давно, але в ролі глядача в театрі буваю регулярно. День театру для всіх акторів ще зі студентських років був головним днем року. Тому сьогодні  хочу поділитися з вами тими виставами, на які в Києві обов’язково варто сходити. Зауважу, що це – винятково моя суб’єктивна думка й мій суб’єктивний рейтинг. Бо хтось із колег обов’язково захоче образитись.

Отже, на п’ятому місці мого рейтингу – вистава Театру на Подолі «Колискова для  лисиці, яку ще ніхто не бачив» режисерки Андри Каваляускайте. Андра сама – з Литви, а литовська школа режисури вважається однією з найкращих у світі. Ще в студентські роки я сидів у проході між рядами, аби побачити вистави Еймунтаса Някрошюса – чи не найкращого режисера світу. Андра створила в «Колисковій» просто фантастичну естетику, яка мене навіть чимось занурила в атмосферу вистав Віктюка.

Четверте місце. Обов’язково, якщо раптом ви не дивились, то варто побачити класику театру Франка – «Кайдашеву сім’ю». Це тонкий український гумор і блискуча Наталія Сумська в ролі Кайдашихи. Взагалі всі вистави за участі Наталії Сумської – це окреме явище, виникає таке враження, що режисер спеціально ставив ці вистави на неї. Надзвичайно оригінально вона розкривається у виставах Давида Петросяна.

Тому на третє місце я поставлю одразу дві вистави режисера Давида Петросяна за участі Наталії Сумської. Одна – в театрі Франка – «Візит» за Дюрренматтом. Інша – «Цар Едіп» Софокла в Театрі на Подолі. Мушу визнати, що Театр на Подолі, в якому я колись працював, на сьогодні є флагманом серед усіх київських театрів. А Давид Петросян є одним із найглибших режисерів сучасного українського театру. При тому, що він знаходить дуже оригінальну зовнішню форму, все одно найголовнішими залишаються сенс і змісти, а не зовнішній антураж. А на першому місці в нього – звичайно, актор. Якого він дуже яскраво розкриває, не ховаючи його за музикою й декорацією.

Відповідно, на другому місці мого особистого рейтингу – теж вистава Давида Петросяна в Театрі на Подолі – «Процес» за Францом Кафкою. Це найкраща драматична вистава, яка зараз у принципі є в українському театрі. Де режисер буквально шмагає глядача мокрою ганчіркою, показуючи, яке майбутнє скоро очікує нас усіх. Коли особистість конкретної людини повністю знецінена й розплющена катком владного режиму, а все матеріальне, що створене нами впродовж життя, відібрано режимом або просто знищено. Де поняття прав і свобод людини повністю стирається. А робота Ольги Голдис у цій виставі – взагалі шедевр і справжнє явище в українському театрі.

Але на першому місці в моєму рейтингу – те диво, яке створила режисерка Олена Коляденко в Молодому театрі. Справжній бродвейський мюзикл «Кабаре». Я вважаю, що це просто подвиг: маючи обмежений ресурс, узятися за настільки складну роботу. Але на сцені – великий живий оркестр, Freedom Ballet. Чудові актори. Те, що робить Ілля Чопоров у ролі конферансьє – це взагалі захват. В Олени дійсно вийшов справжній бродвейський мюзикл. Фантастичне видовище, де драматичні актори співають краще за естрадних зірок. Такого в Україні ще ніхто не робив, або принаймні я такого не бачив. Квитки, щоправда, там, відверто кажучи, не дешеві – від 2500 грн. Але зали забиті повністю, й купувати квитки потрібно за кілька місяців наперед. Окрім того, вони купили право показу на лише двадцять вистав, тому поспішайте її побачити».