Нещодавно пішов Майкл, собака, якого знали всі глядачі і читачі Євгенії Золотоверхої. Йому було 16 років – ціле життя поруч. Він був не просто собакою – він був другом, підтримкою і навіть актором. І сьогодні, коли його немає, ведуча згадує його не з сумом, а з теплом і розповідає історію, як пес врятував її у складний момент.

«Побіг дружбан на райдугу. 16.12.2009 – 16.07.2025», – так почала свій прощальний пост в соцмережах Євгенія Золотоверха в той хмурий для неї день.

И далі – коротко і боляче: «Майкл був класний пес». А ще він був героєм її соцмереж, учасником календаря телеканалу, гостем ефіру, справжнім медійним хлопцем. І навіть – актором у рекламі, яка у буквальному сенсі допомогла його власниці пережити дуже непростий період життя.

Зараз вона згадує це з посмішкою, тому що, мабуть, так легше, ніж просто плакати. Бо історія життя Майкла насправді про світло, підтримку і оту незбагненну силу зв’язку між людиною та її собакою.

Було це понад десять років тому. У Жені закрилась редакція, вона залишилась без роботи і, як вона каже, «гарно схудла», бо треба було виживати. І тут – кастинг. Реклама. Гроші потрібні, але ролі не дають: зовнішність занадто «телевізійна», а треба «домогосподарку у відчаї». Шанси малі. І раптом випадковість, яка виявилась щасливою!

«Потрібний гарний собачка, порода неважлива, але щоб знала базові команди», – почула Женя на кастингу і одразу згадала про Майкла. Той сам навчився командам, підглядаючи за іншими собаками. Готовий працювати. І, головне, гарний, всім подобається.

Його обрали. Але завдання було з тих, від яких волосся дибки. «Мокрий собака підіймається сходами, обтрушується, йде далі. За ним – дитина». Женя була впевнена:  жодного шансу, що пес виконає це без репетицій! Але знайшлась людина – Наталя, справжній «собачий режисер», яка просто сказала: «Мочимо собаку». І диво: дубль – з першого разу! Пес Майкл став зіркою!

Майкл дуже тоді допоміг Євгенії. Він буквально повернув її назад до вільного життя. «Купив» їй телефон, образно кажучи, бо гонорар за рекламу пішов на потрібні речі. А ще його гонораром була куряча грудка, це було так доречно, коли немає роботи та зарплатні! Він сам заробив для себе іжу!

І ось Майкла немає. Але є пам’ять. Є вдячність. Є історія. Є його фото у календарі каналу КИЇВ24. І усі знають, що цей пес дійсно був класний. Один із тих, хто не просто жив поруч, а жив разом зі своєю людиною.