Ведуча телеканалу КИЇВ24 Кароліна Ашіон розповіла, чому не залишилася працювати журналісткою в Німеччині

Чому телеведуча прийняла таке рішення та як їй працюється на телеканалі КИЇВ24 – наша сьогоднішня розмова.

Нагадуємо: про те, чому і як Кароліна опинилася в Німеччині, про принципи життя, вік, захоплення, соціальну позицію тощо Кароліна Ашіон поділилася в інтерв’ю 24 січня тут.

Кароліно, відомо, що знайти роботу українцям за кордоном дуже складно, але ти практично з перших днів у Німеччині працювала за фахом. Як тобі це вдалось?

Саме до Німеччини я поїхала не випадково, мене запросив мій давній друг, який має певні зв’язки. Він сказав, що на провідних німецьких каналах зараз є вакансії, та запропонував спробувати свої сили. Я володію англійською, але не знаю німецької мови. Тому співбесіда з продюсером відбувалась англійською. Кастинг – українською. Бо я була не одна, кого пробували на цю посаду.

І працювала ти теж англійською?

Ні, звичайно, в ефірі німецьких телеканалів звучить лише їхня мова. Однак до Німеччини приїхала величезна кількість українців, і керівництво каналу вирішило, що не можна втрачати цю аудиторію, треба працювати з нею. Було вирішено створити новини для українців, 20-хвилинну щоденну програму українською мовою. Журналісткою цієї програми мене й запросили працювати.

Я чула, що ти мала певну незгоду з тим, що від тебе вимагали нейтральності при подачі інформації щодо подій в Україні. І це навіть викликало конфлікт, коли ти зі знімальною групою приїхала у відрядження до Києва…

Ні, це не зовсім так. Необхідність нейтральної подачі інформації, без зайвих емоцій, без лексики на кшталт «рашка», «рашисти», «все заляпано кров’ю» та інше – було початковою умовою. І я це повністю підтримую, я вважаю, що це професійний стандарт. У новинах ми маємо давати інформацію в чистому вигляді. Не перевантажуючи особистим ставленням та емоціями. Колись мене вчили тому, що говорити в ефірі «наш Президент» – це неправильно. Потрібно говорити «Президент», називаючи країну чи ім’я-прізвище. Це норма, звичайний журналістський стандарт.

Зараз, у студії телеканалу КИЇВ24, я почала іноді дозволяти собі подібні речі, наприклад, можу сказати «раша». Але одна річ, коли ти вдома, під тривогами та обстрілами, та інша, коли виходиш в ефірі іншої країни. Хоча й зараз намагаюся вкрай рідко дозволяти собі суб’єктивно-емоційні судження.

Тобто конфлікту, внаслідок якого ти пішла з німецького телеканалу, не було?

Був робочий момент, справді була розмова на підвищених тонах, але ми розібралися та повернулися з відрядження разом. Просто деякі завдання редакції мені спочатку здавались дивними. Наприклад, вони хотіли, щоб я зробила інтерв’ю з Володимиром Зеленським. Але це практично неможливо! Це велика процедурна робота, й зазвичай такі інтерв’ю президенти дають журналістам із відомими іменами. Потім вирішили, що треба взяти інтерв’ю в першої леді Олени Зеленської, але це також не вийшло, нам відмовили без пояснення причин. Але таке буває, нічого в цьому особливого немає.

Складність була в іншому. Ми знімали тут сюжети, й німецька сторона хотіла узагальнення, з якого випливало б, що українці готові до того, щоб розпочалися переговори з Путіним щодо зупинення війни. Але це був серпень 2022-го року – про які такі настрої в Києві могло йтися? Я написала підводку, прочитавши яку продюсер сказав «Найн!» Однак ми разом повернулися до Німеччини, і я продовжувала працювати. Потім я пішла у відпустку, після чого вже не повернулася на канал.

Але ти все ще залишалася в Німеччині?

Так, я не розуміла, що робити далі, а подруги вмовляли мене «перечекати зиму». Я вирішила, що так і зроблю, пішла до джобцентру та на мовні курси.

На курсах були люди різних національностей?

На перших – так. Особливо запам’яталися біженці з Ірану, які буквально пішки, по шпалах, пройшли дуже неблизький шлях, щоб попросити притулку. У цих людей дуже цікаві особисті історії. А потім я поміняла курси, й там опинилися одні українці. То була дуже тепла компанія.

Як же ти таки вирішила повернутися додому?

Дуже швидко. Один мій знайомий запитав: «А чого ти тут сидиш? У Києві життя вирує, й дуже багато роботи…» І я поїхала, не замислюючись! Я ніби чекала на це питання, бо, якщо чесно, з перших днів еміграції відчувала, що Німеччина – не моя країна. Коли приїхала – одразу почала співпрацювати з кількома ютуб-каналами.

А як ти опинилася на телеканалі КИЇВ24?

Багато в чому – завдяки Сергію Неретіну, що веде програму на радіо «Київ FM». Він зробив зі мною інтерв’ю. Тема була гаряча – наші за кордоном. Оскільки цю тему я пропустила через себе, інтерв’ю вийшло щирим, воно зайшло глядачам, шорти розлетілися каналами та соцмережами. Його почула Наталія Борисівна Лященко, яка очолює канал КИЇВ24, й запропонувала мені спробувати себе в ролі ведучої суботнього та недільного ефірів.

Ти одразу погодилася?

Чесно кажучи, я не дуже була поінформована щодо того, що зараз являє собою канал КИЇВ24. Але, коли подивилася, була здивована: сучасний формат, чудова графіка, класна студія, доречний колір «маджента»! Мені сподобалося, і я пішла на кастинг. І жодного разу не пошкодувала. Мені дуже комфортно та цікаво працювати на телеканалі. Подобається формат, динаміка, свобода. І я навіть рада, що працюю по суботах та неділях. Завжди з цього приводу жартую: в мене немає питань, чим буду займатися у вихідні.