До участі долучилися родини захисників, представники місцевої влади, благодійних фондів, релігійних організацій, інструктори з тактичної медицини та мінної безпеки, волонтери та громадські активісти.
Усі охочі навчалися стресостійкості, мінній безпеці, як надавати домедичну допомогу та поводженню зі зброєю.
Також послухали звільнених із полону захисників: Юлії Паєвської (відома за позивним «Тайра»), Івана Демківа (провідний хірург Маріупольського шпиталю), Романа Городенського (морська піхота, військовополонений), Мар’яни Мамонової (військова медикиня, була вагітною у полоні) та інших військових, які перебували в полоні рф.
«Сьогодні Україна виступає щитом не лише для Європи, а і всього світу, – розповідає Юлія Приймак, керівниця Центрального представництва Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який виступив організатором заходу. – Наша свобода – це результат відданості воїнів, Захисників та медиків – всіх, хто сьогодні знаходиться на фронті, захищаючи нас. Для них важливо, щоб їх близькі та сім’ї почувалися захищеними, а наше суспільство підтримувало їх, розуміло ситуацію в країні і тримало себе в тонусі».
Слава зізнався, що цей захід вразив його найбільше за увесь час від початку повномасштабного вторгнення.
«Я відчув, який страшний біль відчувають рідні – батьки, мами, дружини – людей, які досі перебувають у полоні. Тому наше завдання – зробити все, щоб якомога скоріше вони повернулися», – зауважив він.
28 липня ведучому виповнюється 35 років. Це вже другий його День народження під час війни, і вже вдруге головне бажання, яке він загадає цього дня – Перемога України. Але Слава також зізнався, що крім цієї – найголовнішої й найбажанішої – у нього є й інші мрії. Деякі з них встигли здійснитися до 35-ти, а здійснення інших ще попереду.
«Найголовнішою моєю мрією завжди було займатися улюбленою справою. Зараз я маю таку можливість: щоденні ефіри – це велике щастя. Це фізично й морально виснажує. Це висмоктує всю енергію, але це – щастя.
Не певен, що я мріяв про це, але теж відчуваю неймовірну радість і навіть пишаюсь, тому що почав системно займатися спортом. Рівно рік тому мені знайомий запропонував піти разом на тренування з волейболу. І якось несподівано я втягнувся в це, й тепер у мене тренування кілька разів на тиждень. Ми навіть із командою встигли взяти участь у невеличких змаганнях і зайняли третє місце. Хоча я навіть у школі на уроки фізкультури не ходив.
Це те, чим зараз я міг би пишатися. Є, звісно, ще кілька речей, але про них точно не говорять на широку аудиторію.
Проте на цьому не можна зупинятися. Є більші амбіції. Бо скільки б хто не кричав, що класичне телебачення помирає, воно все ніяк не помре й жити, я думаю, буде довго. Тому в мене є мрія мати великий сольний проєкт на ТБ. Масштабний, із великою командою, де я буду не тільки ведучим, але і співпродюсером.
Крім того, пора вже рухатися в напрямку діджиталу, тому є амбіція створити свій YouTube-проєкт. Уже навіть є ідея, але про це рано говорити.
І ще одна річ, яку я дуже хочу здійснити. Можливо навіть не через рік або два. Я хочу кілька місяців спробувати пожити в Іспанії, в Барселоні. Два – три місяці. Я обожнюю Барселону, для мене це найкраще місто на землі. Але чи зможу я там жити?! Хочу перевірити», – поділився планами на майбутнє ведучий.
У День журналіста, 6 травня, в Києві відбулась восьма церемонія нагородження Big Data Awards. Під…
«Воїни Слова» – публіцистично-просвітницький проєкт у форматі відеоподкасту, спрямований на дерусифікацію мовного простору в Україні…
Професія журналіста – це не просто про факти й новини. Це коли ти романтична душею,…
Притулок «Зоопатруля» відчиняє двері для всіх небайдужих до котиків та песиків
Телеканал КИЇВ24 знову відчинив свої двері для творчої молоді, яка мріє про професійну тележурналістику та…
Ольга Нємцева, телеведуча каналу КИЇВ24, знову стане мамою. Про другу вагітність вона говорить як про…