Слава Соломка став ведучим Всеукраїнського заходу для людей, чиї близькі зникли безвісти чи потрапили в полон

 

До участі долучилися родини захисників, представники місцевої влади, благодійних фондів, релігійних організацій, інструктори з тактичної медицини та мінної безпеки, волонтери та громадські активісти.

Усі охочі навчалися стресостійкості, мінній безпеці, як надавати домедичну допомогу та поводженню зі зброєю.

Також послухали звільнених із полону захисників: Юлії Паєвської (відома за позивним «Тайра»), Івана Демківа (провідний хірург Маріупольського шпиталю), Романа Городенського (морська піхота, військовополонений), Мар’яни Мамонової (військова медикиня, була вагітною у полоні) та інших військових, які перебували в полоні рф.

 

«Сьогодні Україна виступає щитом не лише для Європи, а і всього світу, – розповідає Юлія Приймак, керівниця Центрального представництва Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який виступив організатором заходу. – Наша свобода – це результат відданості воїнів, Захисників та медиків – всіх, хто сьогодні знаходиться на фронті, захищаючи нас. Для них важливо, щоб їх близькі та сім’ї почувалися захищеними, а наше суспільство підтримувало їх, розуміло ситуацію в країні і тримало себе в тонусі».

Слава зізнався, що цей захід вразив його найбільше за увесь час від початку повномасштабного вторгнення.

«Я відчув, який страшний біль відчувають рідні – батьки, мами, дружини – людей, які досі перебувають у полоні. Тому наше завдання – зробити все, щоб якомога скоріше вони повернулися», – зауважив він.

28 липня ведучому виповнюється 35 років. Це вже другий його День народження під час війни, і вже вдруге головне бажання, яке він загадає цього дня – Перемога України. Але Слава також зізнався, що крім цієї – найголовнішої й найбажанішої –  у нього є й інші мрії. Деякі з них встигли здійснитися до 35-ти, а здійснення інших ще попереду.

«Найголовнішою моєю мрією завжди було займатися улюбленою справою. Зараз я маю таку можливість: щоденні ефіри – це велике щастя. Це фізично й морально виснажує. Це висмоктує всю енергію, але це – щастя.

Не певен, що я мріяв про це, але теж відчуваю неймовірну радість і навіть пишаюсь, тому що почав системно займатися спортом. Рівно рік тому мені знайомий запропонував піти разом на тренування з волейболу. І якось несподівано я втягнувся в це, й тепер у мене тренування кілька разів на тиждень. Ми навіть із командою встигли взяти участь у невеличких змаганнях і зайняли третє місце. Хоча я навіть у школі на уроки фізкультури не ходив.

Це те, чим зараз я міг би пишатися. Є, звісно, ще кілька речей, але про них точно не говорять на широку аудиторію.

Проте на цьому не можна зупинятися. Є більші амбіції. Бо скільки б хто не кричав, що класичне телебачення помирає, воно все ніяк не помре й жити, я думаю, буде довго. Тому в мене є мрія мати великий сольний проєкт на ТБ. Масштабний, із великою командою, де я буду не тільки ведучим, але і співпродюсером.

Крім того, пора вже рухатися в напрямку діджиталу, тому є амбіція створити свій YouTube-проєкт. Уже навіть є ідея, але про це рано говорити.

І ще одна річ, яку я дуже хочу здійснити. Можливо навіть не через рік або два. Я хочу кілька місяців спробувати пожити в Іспанії, в Барселоні. Два – три місяці. Я обожнюю Барселону, для мене це найкраще місто на землі. Але чи зможу я там жити?! Хочу перевірити», – поділився планами на майбутнє ведучий.