Правила життя від ведучих каналу «Київ» Максима Прокопенка, Юлії Терлецької, Сергія Смальчука та Слави Соломки

Від початку року минуло лише кілька днів, а збитих іранських дронів над Україною – вже більше вісімдесяти.

Поки Росія планує нові атаки, щоб виснажити українців, ми поговорили з ведучими телеканалу «Київ» про те, за якими правилами вони живуть.

Адже правила життя – це наша точка опори, що надає сил.

Максим Прокопенко: жити на повну, бути чесним, не плювати в карму

Найкраще правила мого життя ілюструють езотеричні закони. Це природні закони, якщо точніше – схожі трохи на божі заповіді, але ж ні. Якщо ви відкриєте коли-небудь для себе «Йоґа-сутру» «Патанджалі» чи «Катха-упанішаду», наприклад, ви навряд зможете не філософськи сприймати цей світ 🙂

Але головне правило – все ж «бери від життя все». Якщо ти втратиш саме життя в щасливому моменті – крім тебе ніхто не буде в цьому винен. Будеш шкодувати? Так, це – лише твої проблеми. Чому не пішов на побачення з дівчиною, яка сподобалась, не підкорив якусь вершину, не зустрічав світанок на озері Комо, не стрибнув із парашутом, не побачив на тахометрі свого авто червоне поле, не погладив тигреня – ти, скоріше за все, не живеш це життя на повну.

Друге правило теж доволі просте. Бути чесним. Не лише з людьми – з собою,передусім. Звісно, ви можете прикрашати своє життя вигаданими сенсами, але не факт, що будете від цього щасливі. Та й реальність має бути кращою за брехню. Не брешете собі – не брешете світу. А світ брехню не любить.

І правило номер три доволі просте. Не плюй собі в карму. Карма тебе обов’язково наздожене. Але це ніяк не означає бути якимось довбаним бойскаутом, робити лише добрі справи чи не мати можливість після удару в одну щоку зробити прекрасну комбінацію уклон-боковий-прямий. Це – про відчуття. От відчуваєш, що хтось потребує твоєї допомоги – а ти нічого не робиш? Карма тобі «віддячить».

Юлія Терлецька: бути гнучким, оцінюючи те, що відбувається, йти до своєї мети, приймати ситуацію

Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї. Колись умаксимально складний період свого життя почула цю фразу від випадкової людини. Тоді вона була як ніколи потрібною. Ці кілька слів справді перевернули моє уявлення про проблеми. Не завжди ми керуємо ситуацією. Іноді просто треба дати час – собі, Всесвіту, людям поруч. За чорною смугою завжди йде біла, це – закон. І як би погано не було в моменті, з часом все стане на свої місця. Ця думка часто не дає мені опустити руки.

Стукай у двері, доки тобі не відчинять. Я дуже вперта людина по життю. Часом, звісно, це грає зі мною злий жарт. Але в більшості випадків просто допомагає прийти туди, куди я рухаюсь. Якщо є мета – вона не досягається легко, ніколи. Будуть обставини, люди, події, які заважатимуть. І в такі моменти дуже велика спокуса здатися. І от тоді варто трошечки піднатиснути – і все вдастся. Перевірено на власному досвіді.

Все, що з нами стається – це досвід. Зараз я маю дуже міцний характер. Мене важко вибити з колії, зачепити чи образити. А колись, ще в шкільні роки, я була ізгоєм. Зі мною не хотіли дружити, влаштовували бойкоти, часто ображали. Ті часи я згадую як найгірші роки свого життя. Тоді було просто незрозуміло – за що зі мною так. Зате цей період навчив мене відстоювати свої кордони, не давати людям переходити межу. Хто зна, чи мала б я ці навички, якби не жорстокість дітей, яку я так довго на собі відчувала. Точно так само сприймаю тепер кожну важку ситуацію. Як досвід, який колись точно знадобиться. Який змінить мене і загартує.

Сергій Смальчук: не брехати, жити за правилом дзеркала, не зраджувати

Не брехати собі. Навіть, якщо ти чиниш «неправильно» по відношенню до когось – треба чесно зізнаватись собі: чому? Тоді, коли Боженька спитає за це на Страшному суді – тобі принаймні буде що відповісти.

Жити так, аби, дивлячись у дзеркало, не хотілося плюнути у відображення. Цю фразу я свого часу почув від колись відомого політика з найвищих ешелонів влади. Щоправда, звучала вона ще жорсткіше. Але сам він жив так, що йому в обличчя зараз хочу плюнути навіть я. І це – також неабиякий стимул бодай намагатися дотримуватись того самого «правила дзеркала».

Зрада – один із найбільших гріхів. У всіх нас бувають хвилини слабкості. Але, якщо ти все ж таки цьому піддався – будь готовий до того, що можеш втратити все. І це може бути навіть не найбільшою розплатою.

Слава Соломка: не йти на сумнівні компроміси, не плювати у спину, пам’ятати добро

Перше правило мого життя, яке я засвоїв ще в університеті, полягає в тому, що ніколи не можна йти на компроміс із професійною етикою й погоджуватися працювати в «пол ножки» або робити щось заради галочки.  Моя педагог завжди повторювала: «Те, що ти робиш у кадрі та на сцені, обов’язково побачать. Тому роби свою справу так, аби тобі не було соромно, або не роби взагалі».

Друге правило, яке я засвоїв нещодавно: не накидати лайно на вентиляторзаради того, аби потрапити в загальний хайп. Із настанням епохи «cancel culture» часто з’являється спокуса під загальний шумок закидати когось, хто вчинив проступок, гівном! Так би мовити, приєднатись до ошаленілої маси та висловити свою «дуже важливу думку», чому когось варто скасувати. Особливо підло це виглядає, коли ті, хто ще вчора тиснув людині руку, сьогодні вже в Фейсбуці плюють їй у спину. Я скоріше особисто скажу в очі, якщо я вважаю її  вчинок неприпустимим або ганебним. Але не демонструватиму для всіх, що я теж «обурений».

І третє правило – це завжди пам’ятати людину, яка тобі зробила добро. Навіть якщо життя розвело, або ця людина спіткнулася й залишилася позаду, чи облажалася десь, то все одно варто пам’ятати, що без неї я б не мав того, що маю зараз. Не плюють у руку, яка дає.  Про це Шевченко правильно написав: «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне».

Фото: Євген Міглазов

Стиль: Майя Іванова, Ірина Дронова

Візаж: Анастасія Шкіра, Лариса Олексенко, Тетяна Збродська