Назавжди в строю: історії трьох добровольців – співробітників КИЇВ24 та Радіо Київ FM, що віддали життя у бою за свободу України

 

З перших хвилин повномасштабного вторгнення телеканал КИЇВ24 ні на мить не припиняв мовлення. Наші журналісти завжди були і залишаються першими у найнебезпечніших точках, аби кияни та всі українці отримували правду. Але сьогодні наш фронт – це не лише студія та ньюзрум, а зброя – не тільки камери та мікрофони.

Зараз понад 30 наших співробітників захищають Україну в лавах Збройних Сил та інших військових підрозділів. А ті, хто залишається в тилу, забезпечують безперервний ефір і постійно підтримують своїх колег-захисників донатами, зборами та благодійними акціями. Проте, на жаль, війна забирає найкращих.

Сьогодні ми хочемо вшанувати пам’ять трьох наших колег, співробітників телеканалу КИЇВ24 та Радіо Київ FM, які з власної волі змінили робочі місця на стрій і віддали життя за свої принципи та любов до рідної землі. Вони свідомо обрали шлях воїнів і загинули на фронті, захищаючи кожного з нас.

Андрій Загоруйко: математик, що відкривав киянам їхню історію

Андрій народився на Донеччині, у місті Мар’їнка. Закінчивши з відзнакою математичний факультет Донецького університету, він працював викладачем, але згодом знайшов себе на телебаченні. Переїхавши до Києва, Андрій принципово спілкувався українською мовою, а з 2012 року протягом 10 років був автором і ведучим програми «Київські історії» на телеканалі «Київ» (зараз КИЇВ24). Глядачі навіть не здогадувалися, що за освітою він математик, бо історія просто стала його життям.

З початком повномасштабної війни Андрій перевіз літніх батьків до Києва, адже рідну Мар’їнку окупанти зрівняли з землею. Аби зупинити ворожу навалу, він добровольцем пішов до 25-го стрілецького батальйону. Андрій Загоруйко загинув 3 листопада 2022 року під Бахмутом. До свого 48-річчя він не дожив лише 6 днів. Його молодший брат Віталій, теж телевізійник і воїн, сказав: «Я не плакатиму за тобою, бо за воїнами не плачуть, я сумуватиму».

Олександр Савоченко: справжній герой, який так і не встиг обійняти доньку

Олександр народився на Чернігівщині. Стриманий та спокійний у будь-якій ситуації – так про нього згадують колеги. Після навчання в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, першим місцем його роботи стало Радіо Київ FM , а за кілька років він став редактором-міжнародником на телеканалі КИЇВ24.

Вже 25 лютого 2022 року Олександр добровольцем пішов на фронт. Воював на Чернігівщині та Донеччині. Батьки навіть не знали, що їхній син бере участь у найзапекліших боях під Бахмутом. Лейтенант Олександр Савоченко загинув 27 липня 2022 року. Йому було 36 років. Його довгоочікувана донечка народилася вже після загибелі батька. Сашко так і не встиг потримати її на руках.

Олександр Голяченко: загинув, як і жив: безстрашно та на максимальній швидкості

Олександр був корінним киянином. Він завжди поспішав жити: у 5 років пішов до школи, у 16  вступив на факультет журналістики, а у 18 років вже працював на Радіо Київ FM. Чемпіон України з тхеквондо, щирий та усміхнений, він підкорював усіх з першої хвилини.

Коли почалася велика війна, Олександр прагнув воювати разом із батьком, але через спортивні травми спини лікарі попереджали про ризик інвалідності й відмовляли в мобілізації. Проте Сашко не здався. Після двох операцій на хребті та тривалих тренувань він у 2025 році все ж доєднався до війська. Не боявся нічого, сам зголосився працювати з вибухівкою та дронами. Олександр Голяченко загинув 3 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання. Йому назавжди залишилося 28 років. Росія забрала у його коханої дівчини найдорожче – рідний Маріуполь і Сашка.

Шануємо та пам’ятаємо кожного. Честь Героям!