На телеканалі КИЇВ24 до мобілізації Михайло повністю відповідав за ефір з 07:00 до 12:00. Його цивільне життя – це багатий медіадосвід: він пройшов шлях від «польового» репортера до випускового редактора й продюсера, тож знає всю складну телевізійну кухню зсередини. У цивільному житті він звик тримати під контролем кожну секунду прямого ефіру. Здатність оперативно ухвалювати рішення, керувати процесами та брати на себе відповідальність загартувала його для армії. Звання головного сержанта Михайло отримав ще до мобілізації, оскільки вже мав військовий досвід – зокрема у 2014–2015 роках виконував завдання в зоні АТО. Тому реалії війни, обстріли та військове середовище не були для нього чимось абсолютно новим — і це допомогло швидко адаптуватися в лавах Прикордонної служби.
Нагадуємо, що з початку року телеканал КИЇВ24 та «Радіо Київ FM» запустили особливий спецпроєкт – соціальний календар на 2026 рік. Його героями стали не моделі, а 12 співробітників нашої медіародини, які змінили мікрофони, камери та редакторські пульти на військову форму. Загалом понад 30 працівників нашої компанії сьогодні захищають Україну в лавах Сил оборони.
Ми продовжуємо знайомити вас із тими, хто тримає наш спокій на передовій. Обличчям та героєм жовтневої сторінки календаря став Михайло Когут.
Кожна сторінка цього календаря – це заклик до дії. На ній розміщено QR-код, який веде на благодійний збір для матеріально-технічного забезпечення підрозділу, де несе службу наш колега.
Ми поспілкувалися з Михайлом про службу в ДПСУ, цивільний досвід у війську, підтримання зв’язку з колегами та майбутнє українських медіа.
Михайле, до мобілізації ви працювали продюсером ранкового ефіру. Які риси цивільної професії реально стали у пригоді у війську?
Насамперед це комунікабельність і вміння ставити правильні запитання, щоб отримувати чіткі відповіді. У журналістиці це одна з ключових навичок, і вона дуже корисна і в армії. Але якщо чесно, я не думаю, що професія тут відіграє вирішальну роль. Усе залежить від конкретної людини – її характеру, здатності адаптуватися, працювати в команді й брати на себе відповідальність.
Що сьогодні дає сили триматися і рухатися далі, коли важко?
Мотивація – це не щось постійне. Бувають різні дні. Іноді сил додає розуміння, заради чого ми всі тут, іноді – підтримка близьких. А буває, що після важкої, безсонної ночі тебе може врятувати звичайна філіжанка гарячої кави. З часом починаєш цінувати дуже прості речі, і саме вони допомагають не втрачати внутрішню рівновагу й рухатися далі.
Мене взагалі найбільше мотивує рух уперед – дуже не люблю стояти на місці. Бажання йти в завтрашній день дає найбільшу підтримку та натхнення. Зараз це просто потрібно, це мій свідомий обов’язок як громадянина та військового.
Чи залишається у вас контакт із колегами з КИЇВ24 та медіагалузі загалом?
Так, звісно. Я підтримую зв’язок не лише з колегами з телеканалу КИЇВ24, а й із людьми, з якими працював раніше. Багато з цих професійних знайомств давно переросли у справжню дружбу. Взагалі вважаю, що важливо підтримувати зв’язок із людьми незалежно від того, де ти зараз працюєш. Хороші стосунки – це завжди велика цінність.
Як медійник із багатим досвідом, якою ви бачите роль журналістів під час війни?
Можливо, моя думка прозвучить трохи жорстко, але я вважаю, що війна стала дуже серйозним випробуванням для української журналістики. З одного боку, журналісти виконують надзвичайно важливу місію – документують історію, доносять інформацію про війну, працюють у небезпечних умовах.
З іншого – війна неминуче накладає обмеження. Це і питання безпеки, і військова цензура, і самоцензура, коли розумієш, що певна інформація може нашкодити нашим військовим. Усе це впливає на якість медіа. Думаю, після війни українській журналістиці доведеться пройти певний етап переосмислення й відновлення професійних стандартів.
Яким взагалі ви бачите життя після повернення з війни? Чи плануєте повертатися на телебачення?
Чесно кажучи, зараз не люблю будувати далекі плани. Війна навчила жити трохи інакше – цінувати сьогоднішній день. Але якщо говорити про мрії, то одразу після повернення додому маю дуже конкретний і заслужений план – піти в довготривалу відпустку. Хочеться просто виспатися, провести час із рідними, повноцінно відпочити, перезавантажити мозок і набратися нових сил. А вже потім – обов’язково повернутися до улюбленої справи в ефірі, адже медіа – це моя стихія.
Якби ви мали змогу зараз звернутися до українців, що б сказали?
Війна дуже швидко вчить цінувати те, що раніше здавалося звичним. Тому я б сказав одне: цінуйте моменти. Проводьте більше часу з рідними, не відкладайте важливі слова чи зустрічі на потім. Живіть тут і зараз, бо, на жаль, ми всі зрозуміли, що життя може змінитися буквально за одну мить.
Підтримаємо підрозділ Михайла Когута!
У рамках соціального проєкту оголошено благодійний збір коштів на матеріально-технічне забезпечення підрозділу Державної прикордонної служби України, де несе службу головний сержант Михайло Когут.
Ціль збору: підтримка боєздатності підрозділу, закупівля необхідного обладнання та наближення нашої спільної перемоги.
Підтримати збір можна через QR-код на жовтневій сторінці календаря.
Кожна гривня важлива. Це не просто донат – це ваш особистий внесок у нашу спільну перемогу!