КИЇВ24: голос для тих, хто не чує. Як телеканал робить інформацію доступною для всіх

В Україні живуть десятки тисяч людей, які не чують сирен і не можуть викликати допомогу в критичний момент. Поки в країні не існує протоколів безпеки для глухих, телеканал КИЇВ24 – один із тих, хто бере на себе місію робити інформацію доступною для кожного: через інклюзію, переклад жестовою мовою і підтримку спільноти людей, які мають труднощі зі слухом.

За даними ВООЗ, у світі 1,5 мільярдів людей мають порушення слуху, з них 430 мільйонів живуть із повною або значною глухотою. В Україні немає точних даних, але відомо, що таких людей від 10 до 20% населення. І ця цифра постійно зростає з початку 2022 року: війна щодня додає нових нечуючих або слабочуючих – тих, хто втратив слух через контузії, вибухові травми чи поранення. І всі ці люди мають реальні ризики залишитися без допомоги в критичній ситуації. Наприклад, гучною стала історія, яка трапилась у Дніпрі в січні 2023 року, коли ракета влучила у багатоповерхівку. Під завалами опинилася молода жінка, яка була глухонімою. Вона не могла почути рятувальників і покликати на допомогу. Єдиним способом повідомити матері, що вона жива, став її «розумний годинник».

Ця історія дуже символічна. Це справжній сигнал для суспільства: доступ до інформації для глухих – це не комфорт, а питання виживання.

Коли інклюзію створює медіа

В умовах, коли держава не встигає, медіа беруть на себе частину цієї відповідальності. КИЇВ24 – один із телеканалів, який робить новини доступними для всіх.

Канал щороку транслює понад дві тисячі годин ефіру з перекладом жестовою мовою. Перекладачі працюють у кадрі щодня з 10:00 до 16:00. І вони – не просто тло. Для тисяч глядачів це «другий голос» новин.

Аналітики телеканалу підтверджують: близько 7% аудиторії КИЇВ24 мають порушення слуху. Саме для них наявність перекладу жестовою мовою збільшує середню тривалість перегляду майже на 20%. Це означає, що люди довше залишаються біля екрану, а значить – отримують більше інформації.

«Ми дбаємо про кожного нашого глядача. Щороку збільшуємо години ефіру з перекладом жестовою мовою, аби бути максимально близькими до будь-якої аудиторії. Це частина нашої філософії – робити зміни та бути частиною інклюзії», ­– нещодавно сказала очільниця телеканалу КИЇВ24 Наталія Лященко у прямому ефірі з приводу дня жестових мов.

«Болить не тіло, а мозок»

На самому початку повномасштабного вторгнення перекладачі жестової мови КИЇВ24 годинами лишалися у студії, перекладаючи найважливішу інформацію – від карт повітряних тривог до повідомлень про нові обстріли.

«Тридцять хвилин перекладу – це вже виснаження. А ми в перші місяці війни працювали годинами. Боліла не спина чи руки, а мозок, який обробляв нескінченний потік інформації», – згадує перекладачка жестової мови Тетяна Садовнича.

Для команди перекладачів КИЇВ24 жестова мова – не просто професія. Це місія – спосіб з’єднати два світи. Ось що вони говорять про свою роботу.

Світлана Смєхова, перекладачка, CODA, дитина глухих батьків: «Це моє життя 24/7. Я відчуваю величезну відповідальність донести чесну інформацію тим, хто не чує. Вони заслуговують на рівні можливості».

Ігор Шавро, перекладач із майже 30-річним досвідом: «Жестова мова – рідна для десятків тисяч українців. Без права на неї неможливо говорити про права людини. А тих, хто чує, я прошу – бережіть слух і вивчайте жестову мову».

Ірина Третяк, перекладачка, CODA, дитина глухих батьків: «Я ще з дитинства знала, наскільки важливо мати перекладача. Бо одна неправильна інтерпретація може змінити долю людини».

Як це працює у світі

У більшості європейських країн інклюзія глухих – не опція, а норма.

У Швеції, Норвегії та Данії поліцейські, лікарі та рятувальники зобов’язані володіти навичками базового перекладу жестовою мовою.

У Франції держава гарантує безкоштовний доступ перекладача жестової мови під час візиту до лікаря чи суду.

У Великій Британії всі державні сайти й телемовлення зобов’язані мати переклад жестовою мовою або субтитри.

В Україні ж люди змушені самостійно шукати перекладача навіть у критичних ситуаціях. І поки що немає жодного державного протоколу безпеки для глухих, хоча саме вони є однією з найбільш вразливих груп під час катастроф, пандемій та війни.

Інформація як порятунок

Переклад жестовою мовою на телебаченні – це не про зручність. Це про безпеку, довіру та гідність. Це про те, що українці, які не чують сирен, мають право знати про небезпеку й реагувати вчасно. Міжнародний день глухих – нагадування: інклюзія не може бути опцією. Вона має стати нормою.

КИЇВ24 доводить, що зміни можливі завдяки не гучним словам, а щоденній роботі. «Що б ти не зробив, цього може бути недостатньо. Але ти маєш це робити», –­ цитує Махатму Ганді Наталія Лященко.

І, можливо, саме ця робота, коли ти робиш новини зрозумілими для тих, хто живе в тиші, рятує життя.

КИЇВ24: з повагою до людей, які живуть у тиші

До ефірів цього тижня телеканал КИЇВ24 готувався з особливою увагою та повагою. У студії, як завжди, працюють та працюватимуть перекладачі жестової мови, щоб глядачі з порушеннями слуху мали повний доступ до ефіру.

Ведучі телеканалу спеціально до цієї дати вивчили кілька слів і фраз жестовою мовою, щоб продемонструвати не лише інтерес, а й щире бажання бути ближчими до своєї аудиторії.

У прямому ефірі глядачі також почують медиків, які розкажуть про слух із науково-медичної точки зору: чому він втрачається, як захистити себе під час війни та які сучасні методи допомагають людям із порушеннями слуху.

Цей тиждень в ефірі ще раз стане нагадуванням для суспільства: інформація має бути доступною для всіх, а повага до нечуючих людей – це не одноразова акція, а частина щоденної роботи.