Ігор Сємьонич відповів на п’ять неочікуваних запитань у день свого народження

2 березня народився ведучий телеканалу «Київ» Ігор Сємьонич. Це вже другий його день народження під час повномасштабного вторгнення Росії, тому особливого святкування ведучий (або, як він сам каже про себе, «єдиний у світі Сємьонич, батька якого звати не Семен») не планує. Але все ж у день свого 35-річчя Ігор точно поставить у своєму авто Ella Fitzgerald & Louis Armstrong – SummerTime і буде мріяти про перемогу і про… серф. А дружина обов’язково приготує йому улюблений «Наполеон». Ну, а ми, у свою чергу, вирішили поставити ведучому п’ять неочікуваних запитань, на які він відповів максимально відверто.

У вас склалася дуже цікава й гармонійна телевізійна пара з Євгенією Золотоверхою. Як колеги і співведучі ви багато часу проводите разом, жартуєте один над одним, даруєте подарунки на свята… Що для вас Женя?

Не так часто себе комфортно почуваєш, коли ведеш будь-який проєкт удвох, утрьох… Наша пара в кадрі співпала. Приглянулась продюсерам, потім – глядачу. А в цей час я і Женя проходили етапи зі сварками, боротьбу характерів, але серед усіх перешкод завжди знаходили спільний знаменник. І це – найголовніше. На роботі в нас свій гумор. Важливі події підкреслюємо креативними подарунками. Такі дрібниці – важлива складова, за що безмежно вдячний Жені!

Яке запитання від доньки одного разу вас здивувало, завело в тупик, змусило дуже довго думати?

Усі запитання, коли вона ще складно вимовляла слова. До півтора року десь. Я так погано розбирав усі ті «сусі-пусі». А коли подорослішала – з усіма запитаннями справляюсь. Мене дуже тішить, коли вона мене питає про щось важливе, конкретне. Значить, я їй – друг.

Ми знаємо вас як ведучого новин, волонтера, батька… Якби у вас була можливість не залежати від обставин і займатися тим, про що завжди мріяли, що б це було? Чому б ви присвятили своє життя?

Не повірите, але я завжди мріяв працювати на радіо та телебаченні. Прагнув цього. Хоча батьки завжди відвертали від цього шляху, не бачили в ньому майбутнього. Ще є в моїй голові ідеї, проєкти, про які поки публічно заявити не готовий. Напевно, тепер це мої мрії. А ще хочу стати на серф… але то вже зовсім інша історія…

Що ви робите, коли ніхто не бачить?

Пишу музику. Тому бажано, щоб і не чули (усміхається). Я пишу електронну музику, це моя забавка така, моє хобі. Є програма – Logic Pro – я на ній пишу біти, електронні композиції. Але це так – для себе, навіть не для друзів. Мені цікаво розбиратися, щось крутити, спостерігати за тим, як змінюється звук. До речі, мало кому про це відомо, але в моєму житті був період, коли я грав у рок-гурті на бас-гітарі й був вокалістом. У нас був гурт: два гітаристи, ударник і я – бас-гітарист і вокаліст водночас. Проіснували ми буквально два роки. У нас трошки були розбіжності з хлопцями, тому що я слухав Linkin Park, а вони фанатіли від Deep Purple. А я пропонував завжди більш сучасну музику. І ми сходилися посередині – грали з ними на репетиціях Metallica. Відіграли, напевно, половину їхніх «золотих» композицій (сміється). Приємно згадувати. Грали то в гаражі, то в студіях, орендували ПТУ №2. І я співав попсу на концертах цього ПТУ (хоча навчався взагалі в Ліцеї журналістики, бізнесу і права), щоб потім у вільний час із хлопцями мати змогу займатися там музикою. На жаль, у цьому ПТУ під час окупації Херсона засідали орки. Я нещодавно проїжджав повз і бачив розвалені гуртожитки, через які колись ходив на репетиції.

До речі, за часів рок-гурту всі тексти пісень писав я. Тому, буває, й зараз щось із цього сірими вечорами починаю награвати для себе та доньки.

Який подарунок на день народження запам’ятався найбільше й чому?

Годинник. Це було 2 березня 2022 року. Тиждень, як почалась війна. І побачити в дарунок AppleWatch від дружини було дуже неочікувано та дивно)) Справа у тому, що годинник купили ще задовго до війни, ще в січні. Тримали до мого дня народження такий сюрприз. Скажу: він вдався:)

Фото: телеканал «Київ»