210-річчя з дня народження Шевченка: ведучі телеканалу «Київ24» прочитали улюблені рядки поета й поділилися цікавими фактами з його життя

Геніальний поет, видатний гравер, живописець, прозаїк, драматург, скульптор, фотограф… А ще – «безстрашний борець за права та волю людей», – саме так казав колись про Шевченка 36-й президент США Ліндон Джонсон. Можливо, саме через це твори Тараса Григоровича не втрачають актуальності й через понад двісті років і особливо відгукуються зараз – коли українці змушені знову боротися за свою волю й право бути незалежними.

З кожним роком ми відкриваємо для себе все нові й нові грані не лише таланту Великого Кобзаря, а й Шевченка як людини: яка любила малювати автопортрети й дивитися на зорі, модно одягатися й пити чай, а ще мала надзвичайну цікавість до світу й велику любов до України.

У день народження Шевченка ведучі телеканалу «Київ24» Андрій Джеджула, Юлія Матвєєва Тарас та Олеся Кобзарі прочитали в ефірі рядки з творів поета, які їм відгукуються саме зараз, а також поділилися цікавими фактами про нього, які вони нещодавно відкрили для себе.

Андрій Джеджула

«Цікаво, що всі найголовніші події в житті Шевченка сталися саме навесні! Навесні поет народився. 25 квітня 1838 року він став вільною людиною. Навесні 1840 року побачив світ «Кобзар». Навесні 1847 року поет опинився за ґратами. А через десять довгих років – 7 квітня 1857 року – до нього надійшла звістка про волю. І навіть коли поет уже відчув подих смерті, він покладав усі свої надії на весну. «От якби до весни дотягнути! Та в Україну… Там, може б, і полегшало, там, може б, іще хоч трошки подихав», – казав він Миколі Лєскову наприкінці січня 1861-го. Зрештою, любов Шевченка до весни відчутна і в його весняних замальовках».

Юлія Матвєєва

«Ще з часів юності й до кінця життя Шевченко з усіх напоїв, мабуть, найбільше любив чай. Він пив його і вдома, у своїй скромній квартирі в Академії мистецтв, і в улюбленому петербурзькими митцями трактирі «Берлін», і в палацах вельмож, і на поштових станціях, і в придорожніх корчмах… Зрештою, чай – то було останнє, що пив у своєму житті Шевченко за лічені хвилини до смерті. 10 березня 1861 року о п’ятій ранку поет попросив свого служника приготувати йому чай. Він випив склянку чаю з вершками, а потім зійшов зі своєї спальні до студії, раптом зойкнув і впав… О пів на шосту його не стало».

Тарас Кобзар

«Шевченко дуже любив малювати автопортрети – всього в нього їх налічувалося понад три десятки. Шевченко примудрявся малювати самого себе навіть у пустелі Каракуми! А Броніслав Залеський згадував, як одного разу поет малював свій портрет, дивлячись у відро з водою, бо іншого дзеркала не було. На автопортретах Шевченко постає перед нами то як юний романтик, то як солдат, то як стомлений життям чоловік із вусами, то в мужицькому вбранні… А на автопортреті 1860 року під смушевою шапкою – кульчик – амулет, який носили оспівані Шевченком запорозькі лицарі-козаки… Мабуть, оця любов Шевченка до автопортретів була спробою зрозуміти самого себе. Недарма колись казали, що для нас, українців, найголовнішим у житті було й залишається гасло «пізнай себе».

Олеся Кобзар

«А ще Шевченко страшенно любив зоряне небо! Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку – мовляв, «незчисленнії зіроньки не пускають мене в хату». А ще – коли поет дивився на зорі – йому хотілося співати свою улюблену «Зіроньку»: «Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя…» Усі, хто знав поета, в один голос казали: він співав «Зіроньку» з якимось особливо трепетним почуттям, задушевно й піднесено… Ось воно – Шевченкове життя: поезія, живопис і… «Зіронька».