Завтра, 14 березня, в календарі України – День добровольця. Це день людей, які без повісток, за покликом серця обрали шлях захисників своєї країни. Низький уклін, шана та вдячність усім добровольцям. Світла пам’ять героям, що загинули за рідну землю.
З перших хвилин повномасштабного вторгнення телеканал КИЇВ24 ні на мить не припиняв мовлення. Наші журналісти завжди були і залишаються першими у найнебезпечніших точках, аби кияни та всі українці отримували правду. Але сьогодні наш фронт – це не лише студія та ньюзрум, а зброя – не тільки камери та мікрофони.
Зараз понад 30 наших співробітників захищають Україну в лавах Збройних Сил та інших військових підрозділів. А ті, хто залишається в тилу, забезпечують безперервний ефір і постійно підтримують своїх колег-захисників донатами, зборами та благодійними акціями. Проте, на жаль, війна забирає найкращих.
Сьогодні ми хочемо вшанувати пам’ять трьох наших колег, співробітників телеканалу КИЇВ24 та Радіо Київ FM, які з власної волі змінили робочі місця на стрій і віддали життя за свої принципи та любов до рідної землі. Вони свідомо обрали шлях воїнів і загинули на фронті, захищаючи кожного з нас.
Андрій Загоруйко: математик, що відкривав киянам їхню історію
Андрій народився на Донеччині, у місті Мар’їнка. Закінчивши з відзнакою математичний факультет Донецького університету, він працював викладачем, але згодом знайшов себе на телебаченні. Переїхавши до Києва, Андрій принципово спілкувався українською мовою, а з 2012 року протягом 10 років був автором і ведучим програми «Київські історії» на телеканалі «Київ» (зараз КИЇВ24). Глядачі навіть не здогадувалися, що за освітою він математик, бо історія просто стала його життям.
З початком повномасштабної війни Андрій перевіз літніх батьків до Києва, адже рідну Мар’їнку окупанти зрівняли з землею. Аби зупинити ворожу навалу, він добровольцем пішов до 25-го стрілецького батальйону. Андрій Загоруйко загинув 3 листопада 2022 року під Бахмутом. До свого 48-річчя він не дожив лише 6 днів. Його молодший брат Віталій, теж телевізійник і воїн, сказав: «Я не плакатиму за тобою, бо за воїнами не плачуть, я сумуватиму».
Олександр Савоченко: справжній герой, який так і не встиг обійняти доньку
Олександр народився на Чернігівщині. Стриманий та спокійний у будь-якій ситуації – так про нього згадують колеги. Після навчання в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, першим місцем його роботи стало Радіо Київ FM , а за кілька років він став редактором-міжнародником на телеканалі КИЇВ24.
Вже 25 лютого 2022 року Олександр добровольцем пішов на фронт. Воював на Чернігівщині та Донеччині. Батьки навіть не знали, що їхній син бере участь у найзапекліших боях під Бахмутом. Лейтенант Олександр Савоченко загинув 27 липня 2022 року. Йому було 36 років. Його довгоочікувана донечка народилася вже після загибелі батька. Сашко так і не встиг потримати її на руках.
Олександр Голяченко: загинув, як і жив: безстрашно та на максимальній швидкості
Олександр був корінним киянином. Він завжди поспішав жити: у 5 років пішов до школи, у 16 вступив на факультет журналістики, а у 18 років вже працював на Радіо Київ FM. Чемпіон України з тхеквондо, щирий та усміхнений, він підкорював усіх з першої хвилини.
Коли почалася велика війна, Олександр прагнув воювати разом із батьком, але через спортивні травми спини лікарі попереджали про ризик інвалідності й відмовляли в мобілізації. Проте Сашко не здався. Після двох операцій на хребті та тривалих тренувань він у 2025 році все ж доєднався до війська. Не боявся нічого, сам зголосився працювати з вибухівкою та дронами. Олександр Голяченко загинув 3 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання. Йому назавжди залишилося 28 років. Росія забрала у його коханої дівчини найдорожче – рідний Маріуполь і Сашка.
Шануємо та пам’ятаємо кожного. Честь Героям!