Щорічно понад 2000 годин ефіру для жестомовних людей: як КИЇВ24 робить інформацію доступною кожному

 

30 хвилин на межі: прихована сторона роботи в кадрі

Те, що глядач бачить на екрані – лише вершина айсберга. Зображення перекладача в правому нижньому кутку телевізора, чіткі, ритмічні рухи рук, стриманий, водночас емоційний вираз обличчя. Насправді за цією картинкою ховається колосальне фізичне та психологічне напруження. Це неймовірно, але вчені Рочестерського технологічного інституту давно дійшли парадоксального висновку: професія перекладача жестової мови – одна з найвиснажливіших і найнебезпечніших для здоровʼя, а її представники відчувають навантаження, що можна порівняти з працею на важких промислових виробництвах.

Без перерви фахівець з перекладу може якісно працювати до 30 хвилин. Саме тому перекладачі іноземних і жестових мов працюють парами, ба навіть цілими командами, щоб змінювати один одного і тримати високий рівень якості перекладу. Додайте до цього жорстку статистику: ризик отримати хронічну травму запʼястку та ліктьогово суглоба (тунельний синдром) у перекладачів жестової мови на 15 % вищий, ніж у будь-якій іншій професії!

«Жестова мова – рідна мова для десятків тисяч українців, право на яку вони виборювали протягом багатьох десятиліть», – пояснює Ігор Шавро, перекладач телеканалу КИЇВ24 з майже 30-річним досвідом. Він знає, про що говорить. У 2008 році Ігор став одним із ініціаторів створення Ради перекладачів жестової мови міста Києва, а через рік саме ця організація домоглася встановлення професійного свята 20 травня, хоч і на рівні Українського товариства глухих, та впровадила Кодекс професійної поведінки, що докорінно змінив ставлення до професії.

Однак мало хто знає, що перекладачі жетсмової мови працюють не лише на телебаченні, а й у інших сферах життєдіяльності людини. Глухі та напівглухі люди стикаються з тими самими життєвими ситуаціями та викликами, що й ті, що чують: створюють сім’ї, потребують юридичних консультацій, народжують дітей, лікуються, ходять до нотаріусів, купують і продають нерухомість, шукають роботу. Спеціалізованої інфраструктури в містах немає, і перекладач жестової мови стає ледь не єдиною ланкою, що налагоджує комунікацію між глухою людиною та глухою до її потреб системою. Це виснажлива, відповідальна і, на жаль, досі недооцінена та малооплачувана праця.

Сигнал «розумного годинника»: коли тиша стає смертельною

Війна загострила соціальні проблеми до межі. Сьогодні в Україні живуть десятки тисяч людей, що через втрату чи відсутність слуху нечують сигнал повітряної тривоги або покликати на допомогу, опинившись під завалами. Більше того, з 2022 року ця цифра стрімко зростає: через контузії, мінно-вибухові травми та жорстокі обстріли ряди людей, що втратили слух щодня поповнюються як цивільними, так і військовими.

Вся країна пам’ятає страшну трагедію в січні 2023 року, коли російська ракета знищила житловий будинок у Дніпрі. Під уламками бетону опинилася молода глуха жінка. Вона не чула криків рятувальників, а вони не чули її. Єдиним порятунком став «розумний годинник» на її зап’ястку, через який вона змогла надіслати повідомлення матері.

Цей випадок став серйозним сигналом для суспільства. У європейських країнах принципи доступності та інклюзії давно закріплені на законодавчому рівні: у Скандинавських країнахбазовим рівнем жестової мови володіють рятувальники та поліцейські, у Франції держава гарантує безплатну участь перекладача в суді, а у Великій Британії весь держсектор зобов’язаний дублювати інформацію субтитри та перекладом жестовою мовою. В Україні ж системних протоколів безпеки для глухих та напівглухих людей на державному рівні досі немає. Захист їхніх прав в інформаційному просторі ліг на плечі незалежних медіа.

Дві тисячі годин і 7% аудиторії: філософія КИЇВ24

В умовах, коли державна машина не встигає за викликами воєнного часу, телеканал КИЇВ24 взяв на себе відповідальність зробити інформацію доступною кожному. Це не разова акція до певної дати в календарі, а системна, щоденна робота.

Щорічно канал випускає в ефір понад дві тисячі годин мовлення з перекладом жестовою мовою. Щодня з 10:00 до 16:00 в кадрі працюють професіонали, що для тисяч українців стали ледь не єдиним зрозумілим джерелом інформації. Аналітика телеканалу підтверджує влучність цього кроку: близько 7% усієї аудиторії КИЇВ24 становлять жестомовні люди. Завдяки адаптації контенту середній час перегляду програм серед цих глядачів збільшився майже на 20%. Люди залишаються біля екранів, тому що довіряють перекладачам жестової мови та поважають їхню роботу.

«Ми дбаємо про кожного нашого глядача. Щороку збільшуємо години ефіру з перекладом жестовою мовою, аби бути максимально близькими до будь-якої аудиторії. Це частина нашої філософії – робити зміни та бути частиною інклюзивних процесів», – зауважує очільниця телеканалу КИЇВ24 Наталія Лященко.

Ігор Шавро: перекладач жестової мови пропускає біль крізь пальці

Для Ігоря Шавро повернення на КИЇВ24 у січні минулого року – це продовження довгого шляху (він уже працював тут із 2009 по 2019 рік).

Головний виклик для перекладача жестової мови сьогодні, на думку Ігоря, – ментальний. Фахівцю доводиться пропускати через власні руки, міміку та свідомість страшні новини про прильоти, загиблих і руйнування, зберігаючи при цьому професійну стриманість у кадрі. Фізичне виснаження після безсонних ночей через повітряні атаки подвоює це навантаження.

«Всі перекладачі в Україні стикнулися із новими, до того невідомими викликами. Ми опинилися в іншому інформаційному полі, і ментально дуже важко пропускати крізь себе інформацію про ворожі обстріли, загиблих і поранених цивільних і військових, зберігаючи при цьому професійну стриманість. І фізично стало важко, бо після нічних ворожих атак і безсонних ночей треба знайти в собі залишки сил і йти на роботу, де на тебе чекає та інформація, з якою важко працювати. Це дуже виснажує», – говорить Ігор Шавро.

Вдома на Ігоря чекають домашні улюбленці – троє собак та двоє котів. Найменшого песика Шпундика, що вже пару місяців зветься Вінсентом, він побачив в соціальних мережах “Зоопатруля”, що є незмінним учасником постійної рубрики «Нова родина» (спільно проекту КИЇВ24 та ГО «Зоопатруль»), де волонтери притулку шукалють новий дім та нову родинуврятованим чотирилапим пухнастикам. Емпатія – одна з головних складових професії перекладача жестової мови.

«Глухих і напівглухих українців я хочу закликати – зберігайте свою рідну українську жестову мову, плекайте її, продовжуйте виборювати своє право на вільне нею користування, адже без права на жестову мову не може бути й мови про права людини! – говорить Ігор Шавро. – А тих, хто чує добре, прошу – бережіть слух, вивчайте жестову мову і допоможіть жестомовним українцям у їхній боротьбі за рівні з вами права».