Вишиванка в наш час – це тренд і традиція водночас. Та з якого приводу ти б її не одягнув – на якусь подію, на роботу чи на прогулянку – в ній завжди почуваєшся особливо. А для багатьох українців із початком війни вишиванка стала ще і справжньою бронею — культурною, духовною, ментальною.
У День вишиванки ведучі телеканалу КИЇВ24 Сергій Смальчук, Олеся Кобзар, Андрій Рудий, Ірина Король, Анастасія Красніцька, Сергій Одаренко й Кароліна Ашіон доєдналися до святкового флешмобу: одягнули вишиванки й розповіли, скільки їх мають у своєму гардеробі, та що вони для них означають.
Сергій Смальчук: «Сорочку – мати вишила мені…»
У мене все, як у пісні: першу сорочку – мати вишила мені. Як і другу, і третю, і практично всі решту, яких – між тим – у мене загалом, певно, з півдесятка. Єдиний виняток – сорочка з колекції режисера Сергія Проскурні, яка опинилась у мене вже після його смерті – дуже стара, вишита білим по білому. Але улюблена – все ж матінчина – вишита теж на дуже старому домашньому домотканому полотні блакитним.
Тож, маю розкіш і задоволення одягати вишиванку точно частіше, аніж один чи кілька разів – на честь тих чи інших визначних дат. І хотілося б, щоб ось ця «трендовість», яка з’явилась і розвинулась із приходом до нас війни, не зникла з її закінченням. Бо це – як запобіжник від подальших нападів, так і наша сила в захисті країни.
Олеся Кобзар: «Коли десятки людей фотографували мене у вишиванці, я відчула, наскільки великою є сила наших символів!»
Нині я усвідомила, що вишиванка – це моя ментальна броня. Фотографуючись цього року у вишитій українськими орнаментами сукні посеред столиці країни, що роками бореться з кровожерливим ворогом, я раптом побачила, як мені усміхаються люди! Захоплено вдивляються у вишиті квіти, рукави і… в мої очі. В той холодний квітневий день вони були глибочезно-сумними. Але коли десятки людей, проходячи повз, зупинялися так збентежено, фотографували мене посеред Києва у вишиванці, я відчула, наскільки насправді велика сила наших символів! І що я в них – захищена, зігріта, красива, сильна і так, як і моя Україна, – скільки б не плакала, знайду сили усміхатись і бути щасливою!
Вишиванка: sacralna_rich
Ірина Король: «Усі мої вишиванки – це винятково ручна робота»
«Ти ж українка – як ти можеш не одягти вишиванку? Тим паче, що всі будуть у вишитому». Ось так почалася моя історія першої вишитої сорочки, яку я одягнула. Точніше, мене одягла мама – бо я була ще маленькою дівчинкою, якій хотілося все не те й робити все не так, як говорить і радить мама.
Для мене вишиванка – це як вечірнє вбрання. Це не на кожен день – лише на особливу подію чи з особливої нагоди. Через повномасштабне вторгнення, на жаль, я надто рідко стала одягати вишиті речі. Тому що приводів поменшало в рази.
Усі мої вишиванки – це винятково ручна робота. Тому що тільки так, на мою думку, передається енергетика: через вишиті руками символи. І тільки така вишиванка має найбільшу цілющу силу для мене. Тому їх небагато, на жаль. Але коли я їх одягаю – наче запалюється щось всередині моєї душі.
Вишиванка: sacralna_rich
Андрій Рудий: «Я одягав вишиванку ще до того, як це стало мейнстрімом»
Для мене вишиванка — це традиція, а не тренд. Я родом із Тернопільщини, і ще з дитинства пам’ятаю, як ми з родиною одягали вишиванки на свята, важливі події, ходили до церкви, в гості та й узагалі могли одягнути її, йдучи у повсякденних справах. І це було цілком нормально. І на тебе не дивилися квадратними очима. Принаймні я цього не помічав. Так робила не тільки моя сімʼя, але й більшість моїх родичів.
Це було не щось модне чи показове — це було частиною нашого життя, нашої сімейної культури. Вишиванка для мене завжди була символом української ідентичності, мови, цінностей і традицій. І її глибоке розуміння мені прищеплювали ще змалечку.
Я одягав вишиванку ще до того, як це стало мейнстрімом. І я радий, що сьогодні вона стала по-справжньому всенародною, кожен регіон має свої особливості, й це лише підкреслює нашу єдність і силу як нації. Вишиванка — це не просто одяг. Це наш культурний код, який ми маємо плекати й передавати далі з покоління в покоління.
Вишиванка: marunabymaria
Анастасія Красніцька: «Першу свою вишиванку хочу передати у спадок наступним поколінням»
Я не можу похизуватись великою кількістю вишиванок у своєму гардеробі. Станом на тепер маю три сорочки.
Перша зі мною – від народження, адже належала ще моїй мамі. Цю вишиванку власноруч шила й оздоблювала бабуся. Її одягаю не так часто – бережу, оскільки хочу передати у спадок наступним поколінням.
Друга – подарунок моїх батьків із нагоди 30-річчя. Жодне свято, як-от Різдво, Великдень чи День Незалежності, не можу уявити без неї. Маючи цікавий фасон та багату вишивку, вона завжди привертає до себе увагу.
І третю вишиванку я придбала відносно нещодавно. Варіант на щодень, аби частіше одягати автентичні речі. Це додає впевненості та настрою.
Вишиванка: marunabymaria
Сергій Одаренко: «Моя дитяча вишиванка, на жаль, загубилася»
Скільки вишиванок має бути в гардеробі? Я думаю, як мінімум, вона має бути в кожного члена родини. У мене зараз одна, і, на жаль, десь загубилась дитяча… Хто знає, може, цей раритет теж колись знайдеться, й вона матиме свою вишиту історію. Але носити вишиванку можна точно не тільки на свята!
Вишиванка: marunabymaria
Кароліна Ашіон: «Коли одягаю свій вишиваний костюм – завжди отримую океан компліментів, у якому куточку світу я б не була»
Вишиванка давно перетворилась в Україні на модний тренд, який із часом тільки набирає обертів.
Кожен український дизайнер має свій варіант традиційної української сукні або сорочки, якщо мова йде про чоловіків.
Те, наскільки традиційний костюм може бути оригінальним, розкішним, красивим та модним, прекрасно ілюструє мій вибір від українського бренду Gunia.
Цей костюм нікого не залишає байдужим. Завжди отримую океан компліментів та питань: «а де таке продається?». В якому би куточку світу я не була.
Вишиванка: GUNIA Project
Долучайтеся до святкового флешмобу разом із нашими ведучими! Не забувайте ставити хештеги #вишиванийкиїв #дивисьКИЇВ24.