Ми живемо у вік комунікацій, коли харизмою голосу можна вирішити безліч проблем та досягти важливих цілей. Ми говоримо одне з одним, із колегами, з друзями та рідними, по телефону та месенджерах, виступаємо на конференціях та презентаціях, читаємо лекції, обмінюємося словами навіть із випадковими людьми. І часто не усвідомлюємо, що голос теж втомлюється, що з роками ми можемо втрачати навички та здоров'я голосу, якщо не будемо піклуватися про нього.
Для телеведучих голос – основний робочий інструмент, тому вони знають усе про те, як його берегти, розвивати та швидко відновлювати, якщо він усе-таки «захворів». Сьогодні, у Всесвітній день голосу, ми попросили телеведучих каналу КИЇВ24 поділитися, як ефективно працювати з голосом та піклуватися про нього. Ілона Довгань, Кароліна Ашіон, Анастасія Красніцька, Слава Соломка, Олеся Кобзар та Юлія Гльоза пустили нас у своє закулісся. Усі найкрутіші лайфхаки від професіоналів – у нашому матеріалі!
Кароліна Ашіон: «Для відновлення голосу важлива тиша»
Десь рік тому відома боксерська промоутерська компанія запросила мене в ролі ринг-анонсера. Десять боїв та головний івент – бій за чемпіонський титул за версією WBC. Трансляція у прямому ефірі. Світло світить, камери літають, повна «Стереоплаза» вболівальників. Усе – на найвищому організаційному рівні.
Ті, хто в боксерській темі, добре знають, хто такий Майкл Баффер.
І саме в його ролі мені треба було провести приблизно сім годин.
У переддень турніру чудово відбулась традиційна процедура зважування. Але трохи прохолодним виявилось приміщення, в якому вона відбувалась. І вже ближче до вечора я відчула неприємне першіння в горлі. Ще за пару годин зрозуміла: справи кепські…
Голос зникав, причому, дуже швидко.
Часу на те, щоб робити екстрені «заливки звʼязок» (те, до чого вдаються вокалісти в екстрених ситуаціях) у фоніатора фізично не було.
Лікар порадив спеціальні пігулки для розсмоктування, чай із маслом какао, ще щось (чесно, наразі не памʼятаю).
Але найголовніше – тиша.
«Мовчала» я недовго, годин дванадцять, не більше.
Не знаю, що саме спрацювало, але, дякувати Богові, я впоралась.
Я віддаю перевагу роботі в «низьких» регістрах. Тому головне для мене – опустити голос.
Можна «помичати» із закритим ротом, подихати діафрагмою і в жодному разі «не пищати». Я бережно ставлюся до вух своїх глядачів.
Юлія Гльоза: «Якщо вам доведеться довго працювати голосом, то відмовтеся від шоколаду та горішків. Але не забудьте жуйку!»
Усі ми – люди, всі хворіємо. І втрата голосу – не рідкість. Але для ведучих це особлива проблема. Минулого року ця невтішна доля (точніше, ларингіт) спіткала й мене. Найперше правило – не шепотіти. Краще мовчати, адже шепіт тільки ще більше навантажує голосові зв’язки. Мені знадобилося два дні повної тиші, щоб повністю відновити голос. Звісно, треба виконувати всі призначення лікаря й загалом не затягувати візит до фахівця. Але є стандартні рекомендації – багато теплої рідини, не гарячої, просто теплої. І в жодному разі – не солодкої. Чай із малиновим варенням залиште на потім. Загалом треба уникати напоїв із кофеїном, адже вони приводять до зневоднення. Хороших помічник – зволожувач повітря, він пришвидшить загоєння, особливо якщо додати трохи ефірних масел. А краще його використовувати регулярно, не лише в період нездужання. До речі, голос можна втратити навіть через стрес! Тому ці рекомендації – універсальні й точно не нашкодять.
І ще трішки секретів, які допомагають мені, і рекомендую вам. Перший – рівна спина. Так, вам не здалося. У видобуванні звуку величезну роль грає діафрагма. Зсутулившись, ми її затискаємо і перешкоджаємо природному руху. Характеристики голосу базуються на правильному диханні. Тренуйтеся, немов задуваєте свічку: глибокий вдих і різкий видих.
Ще з важливого – голосові зв’язки треба зміцнювати. Тут допоможуть вправи з артикуляції та мімічна гімнастика. Розминайте лицьові м’язи «кривлянням», але ретельно й обережно, до невеликої втоми. Артикулюйте голосні звуки і вимовляйте скоромовки. Тренуйте тембр голосу, читаючи книгу вголос. Озвучуйте рядки різними емоціями та імітуючи різні Образи.
Перед ефіром (чи довгим виступом) краще не вживати шоколад і горішки. А от жувальна гумка навпаки – збільшує вироблення слини й допомагає горлу якомога більше залишатися вологим. А при довгих розмовах – це тільки плюс. Часто в ефір із собою беру теплий трав’яний чай. І приємно, і корисно, і смачно. А ще я не палю та не вживаю алкоголь. Так-так, це все згубно впливає на голосові зв’язки.
Слава Соломка: «Голос – це теж м’язи, і їх потрібно качати»
Будь яка публічна персона, яка виходить і відкриває рот, має володіти голосом. Це такий само інструмент впливу, як красива зовнішність, зваблива усмішка, стильний одяг. Це те, що справляє враження і закохує. І тут одразу скажу всім тим, хто вважає, що постановка голосу – це не дуже складна справа, й це можна зробити на курсах за кілька тижнів або місяців. Це неправда. «Викладачі», які розповідають, що зможуть вам поставити голос за кілька тижнів, – звичайні інфоцигани. Так не буває. В театральному університеті постановкою голосу займаються протягом чотирьох років. Але ж ви послухайте, які красиві, насичені й оксамитові голоси у професійних акторів. Це непросто мовні вправи «рлі-рле-рла». Це комплекс. Постановка на опору – голос має йти з діафрагми, а не триматися винятково на зв’язках. А відповідно тут потрібна і правильна техніка дихання. Засвоєння цієї техніки займає багато часу. Для цього, в тому числі, всі без винятку актори займаються вокалом протягом усього періоду навчання. Це і дикція й орфоепія. І посильність. Атлети свої м’язи качають протягом років. Голос – це ті ж м’язи, які потрібно качати.
Але голос потрібно і берегти. Всі ми знаємо, що не можна пити холодне. Але й гаряче теж шкодить голосу. Потрібно пити винятково тепле.
При втраті голосу найбільше, що допомагає – тепле пиття. Потрібно пити багато води. От дуже багато.
Ще один лайфхак особисто від мене. Якщо «сів голос», тобто перевантажили зв’язки й почали сипіти, то їх потрібно зігріти. Язик впираємо в передні ясна і робимо рух по колу спочатку за годинниковою стрілкою 10 разів, а потім у протилежний бік 10 разів. Ви відчуєте тепло у зв’язках. Welcome.
Ілона Довгань: «Кожен голос унікальний, як відбитки пальців, і його треба берегти»
У мене є артикуляційні вправи для мовного апарату. Для резонаторів, для тембру і т.д. Це все колись мені давав викладач Анатолій Васянович, який працював із ведучими, дикторами, журналістами. Ставив голоси. Я займалась із ним давно, коли ще тільки опановувала професію ведучої. Він сам теж довгий час працював диктором, ведучим. Викладав. На жаль, минулого року його не стало.
Всі ці вправи я доробила, постійно додаю нові й ділюсь ними на своїх майстер-класах і курсах.
Що робити, якщо голос сів, але треба працювати в ефірі? Треба дбати до того. Як кажуть, профілактика краще, ніж лікування.
Обов’язковий мовний режим. Після того, як ви багато говорили, треба помовчати. Пити теплу воду під час виступів. Та й окрім того. Я як людина, яка часто хворіла, звикла пити лише теплі напої.
Також якщо захворіли, болить горло – лікуйтесь.
Я колись захворіла, боліло горло, але продовжувала виходити в ефір.
На третій день я вже шепотіла, але продовжувала мужньо робити «трудові» подвиги. Коли це вже почуло керівництво каналу в ефірі і сказало – «іди лікуйся».
І потім я зрозуміла, що таке не варто робити, бо відновлення було дуже довгим. Треба було щодня їздити до фоніатора на процедури. Процедури ці малоприємні. Купа ліків. А головне – мовчати. Я три дні взагалі мовчала.
Писала смс і на папірцях рідним, що хочу сказати.
Це ще той виклик, коли ти не можеш говорити.
Якщо голос сів, а треба працювати в ефірі, це як у співаків – шукати фоніатора, мовчати, пити ліки. І шукати заміну на ефір. Дивлячись, до якої межі вже дійшло.
Якщо ще терпимо, то є певні таблеточки для зв’язок, масло какао, тепле пиття. Мовчати.
Треба берегти голос. Це наше проявлення у світі. Наша самоідентифікація. Кожен голос унікальний, як відбитки пальців. У голос закохуються. З віком жіночі голоси стають нижчі, чоловічі – вищі. Голос можна змінити. Зробити нижчим, більш впевненим.
Великий тенор Лучано Паваротті, будучи фахівцем, усе одно щодня займався тренуванням для голосу.
Коли я працювала на радіо, а потім люди бачили мене по ТБ чи на ютубі, чи в житті, то писали: «А я чув ваш голос і думав, що ви вища..товстіша..старша і т.д.»
Стільки смішних історій було.
Голос – це наше Я. Ставтесь до нього з повагою.
Анастасія Красніцька: «Ніколи не варто стримуватись, якщо потрібно прокашлятись, інакше все може обернутись на гірше»
«Ніколи не кажи «ніколи» – саме ця фраза Наполеона якнайкраще описує історію, яка трапилась зі мною під час прямого ефіру.
Окрім роботи на телеканалі, я також працюю у Київському національному університеті культури і мистецтв – викладаю дисципліни «Тележурналістика», «Редагування медіатекстів» та «Майстерність ведучого». Одного разу студенти запитали, чи траплялися в мене незручні ситуації в ефірі, чи забувала я текст, не могла вимовити якесь слово або будь-який інший конфуз. Я впевнено відповіла, що такого не було, й тим самим сама собі наврочила.
Не минуло й тижня після цього діалогу на парах, як мене попросили замінити колегу на вихідних (я нагадаю, що в суботу та в неділю в ефірному слоті працює один ведучий (ведуча) – тобто без пари). І ось триває інтерв’ю, а я відчуваю, що хочу кашляти. Утім вирішую цього не робити – сподіваюсь на те, що першіння мине само собою.
Але замість того, аби припинитися, неприємне відчуття в горлі ставало все неконтрольованішим, і я вже не могла його стримати. Далі очі наповнюються сльозами, гість завершує відповідь на моє запитання, а я фізично не можу вимовити жодного слова.
Того разу в ефірі я неймовірно злякалась: і за сам ефір, і за своє здоров’я. Адже дійсно жодного звуку вичавити з себе я не могла. На щастя, мені вдалося швиденько зробити кілька ковтків води, спікер із розумінням поставився до ситуації, і ми повернулись до спілкування.
Після цього випадку я зробила для себе єдиний висновок: ніколи не варто стримуватись, якщо потрібно прокашлятись, інакше все може обернутись на гірше. Усі ми – люди, тому, я переконана, і глядачі, й гість на інтерв’ю до такого поставляться з розумінням. Голос – дуже вразливий інструмент. І часом краще дати йому кілька секунд тиші, ніж намагатись його «втихомирити» силою.
До речі, як це все виглядало в ефірі, ви можете переглянути за посиланням.
Олеся Кобзар: «Дуже важливо вдягатись згідно погоди»
Голос для мене – екзистенційне й часто буквально болісне питання. Бо ні працювати, ні колискову дитині заспівати, ні засміятись заливним сміхом, що звільняє мене від стресу, коли голос «сів» – неможливо.
А кожна простуда, особливо в демісезон, б’є найперше по моїх голосових зв’язках. Голос може охрипнути в нуль за лічені години. Цьогоріч я так часто хворіла взимку, що мені вже навіть глядачі писали рецепти й радили, як лікуватись, бо я по кілька тижнів вела ефіри якимось чужим баритоном!
Перелякалась не на жарт, що втрачу фактично свій робочий інструмент. Адже головна порада лікарів у таких випадках – мовчати. А як мовчати, якщо три години ефіру?! Було навіть таке, що чоловік терміново віз мені на роботу небулайзер, і я робила інгаляції з гормоном просто в студії, поки глядачі дивились сюжет. Бо інакше я б просто не змогла вимовити ані слова, а попереду була ще година розмов. Тож зрештою взяла відпустку і здалася отоларингологам. Як у народних казках про вовчика-братика – пішла до коваля, щоб викував мені голос.
Тож власний приклад порятунку не раджу, бо мої засоби, як бачите, завжди екстрені. А голос варто берегти, а не рятувати в режимі алярм. Коли тільки відчуваю підступи хрипоти, то п’ю тепле молоко, але це – на любителя. І всі це й без мене, мабуть, знають. Колись іще мала народний рецепт із коньяком, анісовим насінням і медом, ще у школі такою мікстурою рятувалась перед вокальним конкурсом. Але так як була неповнолітня, то це був наш сімейний секрет, бо мікстурка була міцненька, й не всі б зрозуміли таке лікування, а виграти в конкурсі дуже хотілось. Зараз смішно згадувати.
Нині головне, що я раджу собі й іншим – вдягатись згідно погоди. Якщо холодно – шапочка й шарфик! Мастхев! От тільки цієї зими купила нарешті шапку, яка подобається, ношу й не накликаю нову хрипоту.
Ну, а коли голос у нормі, то, крім стандартних вправ і скоромовок, маю свій метод розігріти мовний апарат. Беру будь-який текст і голосно, повільно і напруживши всі м’язи рота протяжно проспівую, широко артикулюючи кожну літеру. От наче кожен звук і літера даються через надзусилля. Така коротенька і навмисна перенапруга для губ, щік і язика. Потім видихаєш, розслабляєшся, вимикаєш гіпернапругу й читаєш уже в звичній подачі – вуаля! Словесний потік тече легко, як річечка!